Іван Стодола

Іван Стодола
словац. Ivan Stodola
Народився 10 березня 1888(1888-03-10)[1][2][…]
Ліптовський Мікулаш[3][4]
Помер 26 березня 1977(1977-03-26)[1][2][5] (89 років)
П'єштяни, Трнавський край, Словаччина
Поховання Народний цвинтар у Мартініd
Громадянство  Словаччина
Діяльність письменник, лікар, драматург
Alma mater Будапештський університет
Берлінський університет
Мова творів словацька
Напрямок реалізм
Жанр проза, драма
Нагороди

Народний артист Чехословаччиниd (1967)

 Іван Стодола у Вікісховищі

Іван Сто́дола (словац. Ivan Stodola; *10 березня 1888, Ліптовський Мікулаш, Австро-Угорщина — †26 березня 1977, П'єштяни) — словацький лікар, письменник і драматург. Один з найбільш відомих представників словацької драматургії міжвоєнного періоду.

Засновник профілактичної медичної допомоги в Словаччині.

Біографія

Народився в сім'ї співвласника шкіряного заводу і вчительки. Навчався в школі, потім в евангелістичному ліцеї. З 1906 по 1908 — на медичному факультеті Будапештського університету, потім перевівся до Берлінського університету, який закінчив у 1913. Працював лікарем в рідному місті Ліптовський Мікулаш. Під час Першої світової війни служив військовим медиком в австрійській армії. Після закінчення війни повернувся в Ліптовський Мікулаш.

У 1933 став санітарним інспектором, в 1938-1939 — працював в Міністерстві охорони здоров'я в Празі, а з 1951 в Братиславському Національному інституті охорони здоров'я. Будучи членом Ліги щодо боротьби з туберкульозом став засновником профілактичної медичної допомоги в Словаччині.

У 1925-1944 редагував журнал «Boj o zdravie» («Боротьба за здоров'я»). З 1946 — доцент кафедри соціальної патології в медичній школі Братислави.

У 1951 був заарештований комуністичною владою. Понад рік утримання під вартою, був засуджений судом до восьми років позбавлення волі за звинуваченням у саботажі з конфіскацією всього майна. Після двох років, проведених у в'язницях Чехословаччини, умовно звільнений. Про свій трагічний тюремний досвід пізніше написав автобіографічну книгу «Smutné časy, smutný dom» («Сумний час, сумний будинок»).

Після виходу з ув'язнення в 1954 переїхав до П'єштяни, де і помер в 1977. Спочатку був похований в Братиславі, а в 1989 прах Стодоли перенесений на Народний цвинтар в Мартіні.

Творчість

Іван Стодола — автор драматичних п'єс, комедій, трагедій, історичних і автобіографічних романів і мемуарів.

Літературну діяльність почав в 1925.

Вибрані твори


Драматургія
  • «Витівки» (1925);
  • «Наш пан міністр» (1927);
  • «Дружина пастуха» (1928);
  • «Чай у пана сенатора» (1929);
  • «Король Сватоплук» (1931);
  • «Йожко Пучік і його кар'єра» (1931);
  • «Циганча» (1933);
  • «Банкірський будинок Кевіч і К °» (1936);
  • «Коли ювіляр плаче» (1940);
  • «Комедія» (1944);
  • «Поет і смерть» (1946).

Проза
  • «Остання симфонія» (1930);
  • «Велікокоможний пан» (1938);
  • «Марина Гавранова» (1942);
  • «Ян Панкрац» (1948);
  • «Через сто талерів» (1958)
  • «Наш дядько Аурель» (1968).

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Стодола Иван // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Evidence zájmových osob StB (EZO)
  5. The Fine Art Archive — 2003.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.