Ів Буассе
Ів Фелікс Клод Буассе́ (фр. Yves Boisset; нар. 14 березня 1939, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист.
| Ів Буассе | |
|---|---|
| фр. Yves Boisset | |
![]() | |
| Ім'я при народженні | Ів Фелікс Клод Буассе |
| Дата народження | 14 березня 1939 (82 роки) |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Громадянство |
|
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd |
| Роки активності | 1966 — наш час |
| Жанр | політичний детектив |
| IMDb | ID 0092372 |
Життєпис
Ів Буассе народився 14 березня 1939 року у Парижі. Освіту здобув в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC, зараз La femis). Працював асистентом режисера Іва Чампі (фільм «Хто ви, доктор Зорге»?), потім Жан-П'єра Мельвіля, Рікардо Фредди, Клода Соте, Вітторіо Де Сіка, Рене Клемана. Займався кінокритикою, співпрацюючи з низкою журналів (Cinéma, Midi Minuit Fantastique, тижневик Les Lettres françaises), працював з Жан-П'єром Курсодоном та Бертраном Таверньє у першому виданні (1960) «Двадцять років Американському кіно» (Vingt Ans de Cinéma Américain). Крім того Ів Буассе писав сценарії, працював на радіо і телебаченні.
У 1968 році Ів Буассе дебютував як режисер шпигунським трилером «Коплан рятує свою шкуру». Надалі присвячує себе політичному кінематографу з неодмінними елементами кримінальної інтриги (фільми «Стопор» (1970), «Охоронець законності» (1970), «Стрибок ангела» (1971)). Популярність Іву Буассе принесла політична трагедія «Замах» (1972), в центрі якої історія підготовки терористичного акту проти алжирського президента Бен Барки, в якому були замішані французькі спецслужби.
Значним в творчості Іва Буассе став антимілітаристський фільм про алжирську війну «Нічого не сталося» (1973). У 1975 році Буассе поставив фільм про алжірських іммігрантів у Франції та їх складних стосунках з простими французами — «Дюпон Лажуа», що викликав серйозні дискусії у французькій пресі та навіть звинувачення режисера у расизмі. За цю стрічку Ів Буассе отримав «Срібного ведмедя» 25-го Берлінського кінофестивалю.
Наприкінці 1970-х політична складова у детективних фільмах Іва Буассе потроху сходить нанівець, поступаючись місцем професійно скроєним чисто кримінальним сюжетам. Проблемі корупції у сфері правосуддя присвячений його фільм «Слідчий Файяр на прізвисько „Шериф“» (1977). Тема жінки у суспільстві, піднята режисером у фільмі «Ключ до дверей» (1978), особливо гостро поставлена ним у фільмі «Жінка-поліцейський» (1980). У центрі фільму «Вперед, сини вітчизни» (1981; премія Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, 1982) — доля хлопця, що став жертвою амбіції ура-патріотизму свого батька.
З початку 1990-х років Ів Буассе років працює виключно на телебаченні.
У 2011 році Ів Буассе опублікував свою автобіографію «Життя є вибір» (La Vie est un choix).
Фільмографія
- Режисер
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1968 | Коплан рятує свою шкуру | Coplan sauve sa peau | |
| 1970 | Стопорний виріз | Cran d’arret | |
| 1970 | «Поліцейський» | Un conde | |
| 1971 | Стрибок ангела | Le saut de l’ange | |
| 1972 | Замах | L’attentat | у радянському прокаті «Викрадення у Парижі» |
| 1973 | R.A.S. | R.A.S. | у радянському прокаті «Нічого не сталося» |
| 1975 | Дюпон Лажуа | Dupont Lajoie | у радянському прокаті «Це сталося на свято» |
| 1975 | Убити психопатку | Folle a tuer | |
| 1976 | Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» | Le Juge Fayard dit Le Sheriff | |
| 1977 | Бузкове таксі | Un taxi mauve | |
| 1978 | Ключ у дверях | La cle sur la porte | |
| 1979 | Жінка-поліцейський | La femme flic | |
| 1981 | Вперед, сини вітчизни | Allons z’enfants | |
| 1983 | Ціна ризику | Le prix du danger | |
| 1982 | Шпигун, встань | Espion, leve-toi | |
| 1983 | Облава | Canicule | |
| 1986 | Блакитний колір пекла | Bleu comme l’enfer | |
| 1988 | Травесті | La travestie | |
| 1989 | Вороняче радіо | Radio Corbeau | |
| Підозрюваний | Le suspect | телевізійний | |
| 1991 | Плем'я | La tribu | |
| 1991 | Хижаки | Les carnassiers | телевізійний |
| 1993 | Справа Сезнека | L’affaire Seznec | телевізійний |
| Вільне падіння | Chute libre | телевізійний | |
| Морлок | Morlock | серіал | |
| 1995 | Справа Дрейфуса | L’affaire Dreyfus | телевізійний |
| 1996 | Морлок: Тунель | Morlock: Le tunnel | телевізійний |
| 1997 | Особливий урок | Une lecon particuliere | телевізійний |
| Штани | Le pantalon | телевізійний | |
| La fine equipe | телевізійний | ||
| 1999 | Сем | Sam | телевізійний |
| 2001 | Небезпечні | Les Redoutables | серіал |
| Покойся з дияволом | Dormir avec le diable | телевізійний | |
| 2002 | Казас | Cazas | телевізійний |
| Жан Мулен | Jean Moulin | телевізійний | |
| 2005 | Вони хочуть клонувати Христа | Ils veulent cloner le Christ | телевізійний |
| 2009 | Справа Саленгро | L’affaire Salengro | телевізійний |
Визнання
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Московський кінофестиваль | ||||
| 1973 | Золотий приз | «Замах» | Номінація | |
| Срібний приз | Нагорода | |||
| Берлінський кінофестиваль | ||||
| 1975 | Золотий ведмідь | «Дюпон Лажуа» | Номінація | |
| Срібний ведмідь | Нагорода | |||
| Приз Інтерфільм — Рекомендація | Нагорода | |||
| Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» | Нагорода | |||
| Приз Луї Деллюка | ||||
| 1976 | Найкращий фільм | «Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» | Нагорода | |
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 1977 | Золота пальмова гілка | «Бузкове таксі» | Номінація | |
| 7 d'Or Night | ||||
| 1994 | Найкращий режисер | «Справа Сезнека» | Нагорода | |
| Найкращий сценарист | Нагорода | |||
Джерела
- М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 27. — ISBN 5-85646-077-4.
Примітки
- Повний перелік нагород на номінацій Іва Буассе на сайті IMDb(англ.)
