Ізобільне (Алуштинська міська рада)

Ізобільне (до 1945 року — Корбекуль[1]; крим. Körbekül) — село в Україні, в Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, центр сільської ради.

село Ізобільне
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Алуштинська міська рада
Рада Ізобільненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01200090010047536
Облікова картка Ізобільне 
Основні дані
Засноване кінець 15 століття
Перша згадка 1773 рік
Населення 2,3 тисяч чоловік (2009)
Площа 6,575 км²
Густота населення 349.8 осіб/км²
Поштовий індекс 98531
Телефонний код +380 6560
Географічні дані
Географічні координати 44°42′06″ пн. ш. 34°21′16″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 300—350 м
Водойми Ізобільниське водосховище
Відстань до
центру міськради		 8 км
Найближча залізнична станція Сімферополь
Відстань до
залізничної станції		 41 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ізобільне, вул. Центральна, 1
Карта
Ізобільне
Ізобільне
Мапа

 Ізобільне у Вікісховищі

Ізобільне (Алуштинська міська рада). Вид з Чатир-Дагу.
Ізобільне. Вид з Бабуган-яйли. На передньому плані — Ізобільницьке водосховище.

Географія

Село розташоване на висоті 300–350 метрів на рівнем моря під вершинами гори Чатир-Даг за 8 км від Алушти і за 41 км від залізничної станції Сімферополь. Площа села — 657,5 га, населення — 2,3 тисячі чоловік, дворів — 824 (2009).

Археологічні розвідки

Про стародавні поселення на території села і поблизу нього свідчать знахідки залишків неолітичного поселення, таврського могильника і поселення XIV—XV століть.

Історія

Село виникло наприкінці XV століття. Перша письмова згадка відноситься до 1773 року. Згідно з «Відомостями про всі поселення в Сімферопольському повіті» складених 9 жовтня 1805 року тут вже було 45 дворів і мешкало 212 осіб.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Корбек Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (536 чоловічої статі та 461 — жіночої), налічувалось 148 дворових господарства, існували 2 мечеті[2].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 1268 осіб, налічувалось 208 дворових господарств, існували 2 мечеті й лавка.[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1720 осіб (921 чоловічої статі та 799 — жіночої), з яких , 1691 — магометанської[4].

У січні 1918 року тут встановлено радянську владу.

На фронтах радянсько-німецької війни з ворогом боролися 113 жителів села, 109 з них нагороджені орденами і медалями, загинули в боях проти гітлерівців 30 жителів. На честь воїнів, які віддали життя за визволення села від нацистських загарбників, жителі села спорудили обеліск.

Станом на 1971 рік у селі мешкало близько 2 100 чоловік. Тут було розташоване будівельно-монтажне управління № 630 тресту «Укргідроспецбуд» та відділення радгоспу «Алушта», омсновним напрямом якого було виноградарство. Діяли середня школа, два клуби і бібліотека з фондом 13,5 тисяч книг, амбулаторія, два дитячих садки, пошта, побутовий комбінат, чотири магазини, дві їдальні.

Населення

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 2305 осіб[5]. Мовний склад населення села був таким[6]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 123 5,34
російська 1560 67,68
кримськотатарська 594 25,77
вірменська 5 0,22
болгарська 2 0,09
угорська 2 0,09
гагаузька 2 0,09
білоруська 1 0,04
польська 1 0,04

Економіка

У селі розміщується відділення заводу «Алушта», основним напрямом якого є виноградарство і будівельно-монтажне управління № 626.

Освіта

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з російською мовою навчання з поглибленим вивченням української філології. У школі навчається 209 учнів[7].

Видатні уродженці

Примітки
  1. В деяких історичних документах зустрічаються також варіанти Корбек, Корбеклі, Корбекли
  2. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1458)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-218)
  5. Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим
  7. Ізобільненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим // АР Крим. ІСУО. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.