Ілля Ціон
Ілля Фаддейович Ціон (1842—1912) — фізіолог.
| Ілля Ціон | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 (25) березня 1842 Тельше, Віленська губернія, Російська імперія |
| Помер |
23 жовтня (5 листопада) 1912[1] (70 років) Париж, Франція |
| Поховання | цвинтар Монпарнас |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | лікар, фізіолог, журналіст |
| Alma mater | Гумбольдтський університет Берліна і Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира |
| Галузь | фізіологія |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет і Військово-медична академія імені С. М. Кірова |
| Ступінь | доктор медичних наук |
| Науковий керівник | Robert Remakd |
| Відомі учні | Павлов Іван Петрович |
 Ілля Ціон у Вікісховищі | |
Народився в Тельшяї, в сьогоднішній Литві. У 1864 році закінчив Берлінський університет. На початку 1870-х років був професором Петербузького університету і Медично-хірургічної академії. Високі оцінки колег-сучасників одержали праці Ціона з фізіології кровообігу і нервової системи людини.
У 1866 році разом з німецьким фізіологом Карлом Людвігом Ціон відкрив депесорний нерв, який відходить від дуги аорти, й показав, що роздратування його центрального закінчення викликає спад кров'яного тиску внаслідок розширення судин. Він відкрив нерви, які прискорюють серцеву діяльність, дослідив вплив змін температури, а також кисню й вуглекислоти на ритм і силу скорочень серця. Автор одного з перших в Росії підручників з фізіології. Помер в еміграції в Парижі.
Посилання
- gravsted.dk