Іракліон

Іра́кліон (грец. Ηράκλειο), або Геракліон, давня назва Кандія — столиця Криту та одне з найбільших міст Греції, адміністративний центр ному Іракліон. Його історія налічує понад 2,5 тисячі років. Сьогодні це великий порт, торговельний та туристичний центр. Іракліон має також свій аеропорт «Нікос Казандзакіс».

Іракліон
Ηράκλειο
Венеціанська фортеця Рокка аль Маре (1523–1540) в Іракліоні
Венеціанська фортеця Рокка аль Маре (1523–1540) в Іракліоні
Іракліон
Координати: 35°20′ пн. ш. 25°08′ сх. д.
Країна Греція
Децентр. адміністрація Адміністрація Криту
Периферія Крит
Периф. одиниця Іракліон
Колишні адмін. одиниці
 - Регіон Крит
 - Ном Іракліон
Розташування на мапі ному
Уряд
 - мер Янніс Куракіс
Площа
 - Повна 109,026 км²
Найбільша висота 33 м 
Найменша висота 0 м 
Населення (2001[1])
 - Усього 137 711
Часовий пояс EET/EEST (UTC+2/3)
Поштовий код 70x xx, 71x xx, 720 xx
Телефонний код(и) 2810
Авто HK, HP
Вебсайт: www.heraklion-city.gr

Географія

Клімат

Іракліон знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26,1 °C (79 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 12,1 °С (53,8 °F).[2]

Клімат Іракліона
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 23 26 28 35 37 41 40 37 39 37 30 23 41
Середній максимум, °C 15,3 15,5 16,7 20 23,5 27,3 28,7 28,5 26,4 23,4 20 17 21,9
Середня температура, °C 12,1 12,2 13,5 16,5 20,3 24,4 26,1 26 23,5 20 16,6 13,7 18,7
Середній мінімум, °C 9 8,9 9,7 11,8 15 19,1 21,6 21,8 19,3 16,5 13,4 10,8 14,7
Абсолютний мінімум, °C 2 0 0 5 8 12 16 16 12 8 2 1 0
Норма опадів, мм 90.1 67.6 58.2 28.5 14.2 3.5 1 0.6 17.7 64.9 59 77.9 483.2
Днів з опадами 14 12 9 6 4 1 0 0 2 6 10 14 78
Вологість повітря, % 68 66.1 66 61.7 60.8 56.3 56.6 58.3 61.2 65.5 67.7 67.7 63
Джерело: Weatherbase

Історія

Історія міста сягає щонайменше 1 століття н. е. Страбон в «Географії» повідомляє, що Гераклеоном (грец. Ηράκλειο, тобто «містом Геракла») називалася гавань античного Кносса, збудована після занепаду сусіднього Амнісса. Згодом місто обнесли фортечними мурами, і за візантійських часів його називали Кастро, тобто «фортеця».

У 824 році порт захоплений арабами, які дали місту нову назву Рабд-ель-Хандак, тобто «фортеця з глибокими ровами». Після повернення Іракліона під владу візантійців (961) Никифором Фокою, арабську назву зберегли, скоротивши до Хандакс. Вона вживалася поруч з іменем Кастро або ж навіть Мегало Кастро (тобто «велика фортеця»).

У 1204 р., після здобуття Константинополя хрестоносцями, Крит придбаний у них венеційцями. Однак в реальності місто опинилося в руках пірата Енріко Пескаторе. Остаточно влада Венеціанської республіки над Іракліоном була встановлена у 1211 році. Місто стало столицею Криту і його головною фортецею. Венеціанці іменували місто на свій лад  — Кандією, а Крит офіційно називався «королівством Кандійським». Серед місцевого населення зберігалася назва Мегало Кастро  — і за часів венеційського панування, і за османської доби.

Турки захопили місто у 1669 році, після найтривалішої в історії 21-річної облоги. Нові завойовники лише трохи переінакшили венеційську назву міста  — на тур. Kandiye. Крит отримав статус «пашалика» — області, що безпосередньо управлялась пашою. Але через те, що Іракліон був майже повністю зруйнований, столицю Криту перенесли до Ханьї.

У 1889 році Крит звільнений від турків, а місто отримало свою античну першоназву  — грец. Ηράκλειο.

Визначні місця

Найцікавішими є такі історичні та архітектурні пам'ятки:

  • археологічний музей Іракліону — один з найбільших музеїв Греції та найкращий у світі, присвячений мистецтву мінойської цивілізації;
  • собор святого Марка, з 2000 року будівлю займає музей образотворчого мистецтва;
  • церква Св. Тита — заснована 961 р. В ній зберігається головна християнська святиня Криту — голова Св. Тита;
  • фонтан Морозіні — побудований на початку 17 ст., має ім'я губернатора острова Франческо Морозіні;
  • церква Агіа Дека — побудована на початку 17 ст., названа на честь Десяти мучеників, що були страчені у 3 ст. римлянами у Гортині за віросповідання;
  • церква Св. Катерини  — тут отримали освіту Михайло Дамаскін та його учень і послідовник Ель Греко
  • Укріплення Іракліона — оборонні стіни венеціанської доби.

Доки

Доки в Іракліоні — великі видовжені будови з опуклими, бочкоподібними дахами. Вони забезпечували місце для ремонту та охорони кораблів. Також використовувались для побудови нових суден. У різний час було побудовано 3 комплекси:[3]

  • перший  — побудований у XIII ст., мав назву Арсенали Антики;
  • другий  — Арсенали Векки;
  • третій  — Арсенали Нуові та Нуовіссімі (Арсенали Нові та Новітні).

Фонтани

У візантійський період водопостачання міста здійснювалось з криниць а також підземних цистерн для збору дощової води, яких в 1639 році було: 1270 колодязів і 273 цистерни. Після збільшення наслення міст острова в XVI столітті у венеціанської влади виникла потреба щодо забезпечення питню водою населення, що призвело до появи фонтанів, які отримували воду з джерел з околиць або зза меж міста. Після захоплення острова і міста османами в 1669 році вони продовжили будівництво фонтанів.[4]

Першим в 1552-1554 роках було побудовано Фонтан Бебо, в 1603 році побудовано Фонтан Сагредо, від якого залишилась лише фасадна плита на північно-західному куті Венеційської ложі, Будівництво було продовжено при Франческо Морозині, який заснував фонтан в 1628 році, який нині називається Фонтан Морозіні. Останнім венеціанці в 1666 році збудували Фонтан Пріулі, який довелося збудувати, оскільки Фонтани Бебо і Морозіні залишились без води оскільки османи перекрили воду під час облоги міста. При османах буо побудовано інші фонтани, з яких залишились Фонтан Єніцар Ага та Фонтан Хачі Ібрагім Ага.[4]

Персоналії
Літератори
Науковці
Живопис
Політика
Спорт

Див. також

Примітки
  1. Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.). www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009.
  2. Клімат Іракліона
  3. Доки в Ираклионе, Ираклион(рос.)
  4. Thematic sections. koules.efah.gr. Процитовано 8 січня 2022.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.