Ісаєнко Микола Андрійович

Микола Андрійович Іса́єнко (народився 18 грудня 1915 в селі Лихачеві зараз Носівського району Чернігівської області — помер 20 листопада 1996) — Герой Радянського Союзу, танкіст.

Микола Андрійович Ісаєнко
Народження	18 грудня 1915 Лихачів
Смерть	20 листопада 1996 (80 років) Чернігів
Країна	Російська імперія, СРСР, Україна
Рід військ	Танкові
Звання	старший лейтенант
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	медалі
Ісаєнко Микола Андрійович у Вікісховищі

Освіта

• Ніжинський технікум механізації сільського господарства (1938)
• Полкова школа за місцем проходження служби (1944)
• Вища партійна школа при ЦК КП України (1950)

Сім'я

• дружина (дівоче прізвище Довгаль) Феодора Павлівна (1919–2001).
• Донька — Людмила (1955) та онука Марина (1983) нині проживають у місті Чернігові.

Військова кар'єра

У Радянській армії служив з 1938 по 1946 рік.

Брав участь у бойових діях радянсько-фінської війни (1939–1940). Воював із фашистськими загарбниками на фронтах Німецько-радянської війни (1941–1945) у складі Ленінградського фронту та третього і другого українських фронтів.

На початку війни займав посаду командира танка. Закінчив військову службу на посаді командира другої танкової роти 177 танкового полку, 64 механізованої бригади, 7 механізованого корпусу у званні старшого лейтенанта.

Був поранений на Ленінградському фронті 17 вересня 1941, тяжко поранений на 2 Українському фронті 15 квітня 1945.

Цивільна кар'єра

До служби у Червоній армії працював на посаді техніка у МТС Носівського району, а після навчання у вищій партійній школі при ЦК КП України (1947–1950) — першим секретарем Менського райкому партії (1950–1960).

З 1961 року проживав у місті Чернігові. Працював на посадах — інструктора обкому комуністичної партії України, заступника начальника обласного управління сільського господарства, голови обласного комітету профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель та на інших керівних посадах.

З 1986 року — пенсіонер.

Могила Ісаєнка, вул. Кленова, 5, кладовище «Яцево», центральна алея, праворуч від входу

Похований у місті Чернігові на Яцевському цвинтарі.

Нагороди

• орден Леніна;
• орден Червоного Прапора (15 травня 1945, наказ командувача БТМВ другого Українського фронту);
• орден Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів (12 травня 1945, наказ 7МК 09/Н);
• орден Трудового Червоного Прапора;
• медаль За відвагу (21 вересня 1941, наказ першої танкової дивізії 09/H);
• медаль «За оборону Ленінграда»
• Звання Героя Радянського Союзу із врученням золотої зірки присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР, від 15 травня 1946 року, № 6683 — за мужність та відвагу, проявлені при виконанні бойового завдання поблизу села Чейч, що у Чехословаччині

Джерела

• Архів МО СССР, формуляр 33
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Т. 1, — М. : Воениздат, 1987
• Спогади доньки Героя — Людмили Миколаївни