Ісмет Іненю
Мустафа́ Ісме́т Іненю́, Мустафа Ісмет Іньоню, (тур. Mustafa İsmet İnönü, 24 вересня 1884, Ізмір, Османська імперія — 25 грудня 1973, Анкара, Туреччина) — турецький державно-політичний діяч, дипломат.
| Ісмет Іненю тур. Mustafa İsmet İnönü | |
|---|---|
| тур. İsmet İnönü | |
 Ісмет Іненю тур. Mustafa İsmet İnönü | |
| Прем'єр-міністр Туреччини | |
| 1923 — 1924 | |
| Президент | Мустафа Кемаль Ататюрк |
| Попередник | Алі Фетхи Ок'яр |
| Наступник | Алі Фетхи Ок'яр |
| Прем'єр-міністр Туреччини | |
| 1925 — 1937 | |
| Віцепрезидент | Мустафа Кемаль Ататюрк |
| Попередник | Алі Фетхи Окьяр |
| Наступник | Махмуд Джеляль Баяр |
| 2-й Президент Туреччини | |
| 1938 — 1950 | |
| Попередник | Мустафа Кемаль Ататюрк |
| Наступник | Махмуд Джеляль Баяр |
| Народився |
24 вересня 1884 Ізмір, Османська імперія |
| Помер |
25 грудня 1973 (89 років) Анкара, Туреччина |
| Похований | |
| Відомий як | політик, дипломат, військовослужбовець |
| Громадянство |
 Туреччина |
| Національність | турок |
| Освіта | Османський військовий коледжd |
| Політична партія | Республіканська народна партія |
| У шлюбі з | Мевхібе Іньонюd |
| Діти | Özden Tokerd, Ердал Іненю і Ömer İnönüd |
| Релігія | сунізм |
| Підпис |
 |
.jpg.webp)
Життєпис
Народився 24 вересня 1884 в Ізмірі. Закінчив військово-артилерійське училище.
З 1914 — брав участь у бойових діях в Месопотамії під час Першої світової війни у званні полковника. Командував 4-ю армією в Османській Сирії.
З 1918 — заступник військового міністра Османської Імперії, голова комісії з підготовки мирного договору з Антантою.
У 1919—1922 — під час турецько-грецької війни Мустафа Ісмет прославився в битві при Іненю, на честь якої отримав після введення прізвищ у Туреччині прізвище Іненю. За цю перемогу отримав титул паши. Його діяльність призвели до перемоги над греками на Сакарії.
У 1922—1924 — міністр закордонних справ Туреччини.
У 1923—1937 — після заснування Турецької Республіки став її першим Прем'єр-міністром.
З 11.11.1938 по 22.05.1950 — після смерті Ататюрка був обраний Президентом Туреччини.
З 1938 по 1972 — очолював та був одним із засновників, разом із Ататюрком, Республіканської народної партії.
З 20.11.1961 по 21.02.1965 — у результаті державного перевороту в Туреччині, організованого рядом вищих офіцерів на чолі з генералом Джемалем Гюрселем, став Прем'єр-міністром Туреччини.
У 1965—1972 — після поразки на виборах від Партії Справедливості покинув уряд і займався партійною діяльністю.
Посилання
- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X