Ія Нінідзе
Ія Нінідзе (груз. ია ნინიძე; *8 вересня 1960, Тбілісі, Грузинська РСР, СССР) — радянська грузинська та російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Грузинської РСР/ Народна артистка Грузії (1995).
| Ія Нінідзе | |
|---|---|
| груз. ია ნინიძე | |
| Ім'я при народженні | Ія Борисівна Нінідзе |
| Дата народження | 8 вересня 1960 (61 рік) |
| Місце народження | Тбілісі, Грузинська РСР, СССР |
| Громадянство |
 СРСР (1960—1991) Грузія (з 1991) Росія (з 1997) |
| Alma mater | Q12864976? і Всеросійський державний інститут кінематографії (1981) |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | з 1969 |
| Нагороди |
Honored Artist of Georgian SSRd |
| IMDb | ID 0632456 |
Біографія
Народилася в сім'ї режисера телебачення і викладачки російської мови. Виросла в Тбілісі, де закінчила хореографічне училище. Дебютувала в кіно в вісім років, знявшись в ролі Ціцінім в комедії Георгія Данелії «Не горюй!» (1968, прем'єра 1969). У 1976 до Ії прийшла популярність, після блискуче виконаної ролі Денізи де Флорін в телевізійній музичній комедії Леоніда Квініхідзе «Небесні ластівки» за оперетою Флорімон Ерве «Мадемуазель Нітуш»: зовнішність, пластика, темперамент шістнадцятирічної актриси викликали у критиків і глядачів майже одностайну асоціацію з молодою Одрі Хепберн. У 1981 закінчила Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова (курс Сергія Бондарчука та Ірини Скобцевої), з цього ж року працювала артисткою Тбіліського державного академічного театру імені Шота Руставелі. У 1997 переїхала до Москви, де працювала в театрі-кабаре «Кажан». У 2000, після травми, отриманої під час передпрем'єрної репетиції (на актрису впала 300-кілограмова декорація), була змушена залишити сцену. В даний час виступає із сольною програмою, бере участь в телепрограмах, конкурсах, фестивалях, знімається в кінофільмах і серіалах.
У першому шлюбі була одружена з Миколою Шенгелая — сином режисера Георгія Шенгелая і актриси Софіко Чіаурелі. Від другого шлюбу з актором, згодом віце-губернатором Курської області Сергієм Максачьовим має сина Георгія. Від третього чоловіка Михайла — дочку Ніно.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1969 | ф | Не журись! | Ціцінім (в титрах - Іка Нінідзе) | |
| 1973 | ф | Мелодії Верійського кварталу | Маро | |
| 1974 | ф | Повітряний міст | Зеснахе | |
| 1975 | ф | Перша ластівка | Олені | |
| 1976 | ф | Справжній тбілісець й інші | Лілі | |
| 1976 | ф | Небесні ластівки | Деніза де Флорін / мадемуазель Нітуш | |
| 1976 | ф | Пісні над хмарами | Нафісату | |
| 1977 | ф | Горіх Кракатук | Маша | |
| 1980 | ф | Твій син, Земля | Саломе | |
| 1982 | ф | Сльози крапали | дівчина, якій в око потрапив осколок дзеркала | |
| 1984 | ф | Покаяння | Гулик | |
| 1984 | ф | Наказано взяти живим | Софіко Долідзе | |
| 1984 | ф | П'ять наречених до улюбленої | Ірма | |
| 1985 | ф | Лома | мати Зурико | |
| 1985 | ф | Улюбленець публіки | Генрієтта | |
| 1985 | ф | Угода | ||
| 1985 | ф | Як вдома, як справи? | Мама | |
| 1989 | ф | Операція «Вундерланд» | танцівниця | |
| 1990 | ф | Яків, син Сталіна | ||
| 1997 | ф | Зоряна ніч у Камергерському | учасниця капусника | |
| 1999 | с | Прості істини | мама Каріни Геворкян | |
| 2000 | с | Марш Турецького | Ніно Вахтангівна | |
| 2001 | с | Ніна. Розплата за любов | Наталя Ашотовна | |
| 2003 | ф | Прощальне ехо | тітка- «загарбниця» | |
| 2003 | с | Детектив без ліцензії | Майя Арчвадзе | |
| 2007 | ф | Попелюшка.ру | Камілла | |
| 2008 | с | Полювання на Берію | Ніно Теймуразовна Гегечкорі | |
| 2008 | с | Васильєвський острів | Нана | |
| 2010 | ф | І не було краще брата | епізод | |
| 2010 | с | Ми оголошуємо вам війну | Гера | |
| 2011 | ф | Тиха застава | Фаріда | |
| 2012 | ф | Посміхайся | ||
| 2013 | с | Відразу після створення світу | Нателла Георгіївна | |
| 2014 | с | Море. Гори. Керамзит | Офелія |
Джерела
- 25-й кадр: Ия Нинидзе. Эхо Москвы. 7 грудня 2003. Процитовано 26 грудня 2013.
- Сонечкина, Александра. Нинидзе Ия Борисовна. RUSactors. Процитовано 26 грудня 2013.
- Ия Нинидзе. Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.