Агиникатти

Агиникатти
45°30′54″ пн. ш. 80°30′33″ сх. д.
Витік північний схил Джунгарського Алатау
• висота, м 3023[1]
Гирло річка Лепси
• висота, м 944,9[1]
Басейн Балхаш-Алакольський
Країни: Казахстан
Прирічкові країни: Казахстан
Регіон Алматинська область
Район Саркандський
Довжина 54 км[1]
Площа басейну: 708
Притоки: праві: Кікозен, Єкіаша, Карбишевка
ліві: Малий Жаланаш, Великий Жаланаш
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 1526934

Агиникатти (каз. Ағынықатты) — річка в Казахстані, притока Лепси, яку разом з Саримсакти іноді розглядають як витік останньої. Протікає теренами Саркандського району Алматинської області. Належить до безстічного Балхаш-Алакольського басейну. Довжина цієї водної артерії становить 54 км[1], площа басейну складає 708 км².

Географія

Витік Агиникатти лежить на північному макросхилі Центрального хребта Джунгарського Алатау на висоті 3023 м над рівнем моря. Вона протікає малонаселеною місцевістю, до самого гирла зберігаючи вигляд типово гірського водотоку. Дорогою ця річка вбирає в себе притоки Кікозен, Єкіяша, Карбишевка, Малий і Великий Жаланаш. У гирлі Агиникатти зливається з Саримсакти на висоті 944,9 м[1].

Опис

Живлення цієї річки льодовикове. Течія стрімка, бурхлива, місцями її перекривають гранітні пороги. Середньорічний об'єм стоку становить 12,1 км³. Замерзає Агиникатти у грудні, скресає на початку квітня. У середній течії річки є два озера — Верхній та Нижній Жасилколь. Вони утворились після землетрусу, який обвалив гірську породу і частково перегородив річище. Навколишні ландшафти гірські з дуже пересіченим рельєфом. Береги лісисті, на вершинах ліси поступаються субальпійським лукам, біля урізу води є ділянки галечнику. Околиці річки багаті медоносами і дичиною, зокрема, тут мешкають ведмеді, сарни, благородні олені, тетеруки[2]. З рідкісних представників фауни, занесених до Червоної книги Казахстану, тут спостерігали гніздування чорних лелек і серподзьобів[3].

Значення

Господарського значення Агиникатти не має, однак є популярним об'єктом туризму. Шанувальників активного відпочинку вона привертає мальовничими краєвидами, незайманою природою і складною для сплаву течією. Туристичні групи часто відвідують озера Жасилколь (особливо Нижнє) пішки або верхи на конях. Неподалік від витоку Агиникатти знаходиться однойменне родовище вольфраму[4]. Басейн річки входить до складу Жонгар-Алатауського національного парку.

Джерела
  1. Урочище «Агыныкатты» [Урочище «Агиникатти»]. zhetysu.travel ((рос.)). Процитовано 31 травня 2019.
  2. Озеро Верхний Жасылколь (Алматинская область) [Верхній Жасилколь (Алматинська область)]. otrar.kz ((рос.)). Процитовано 31 травня 2019.
  3. Материалы к кадастру чёрного аиста Ciconia nigra и серпоклюва Ibidorhincha struthersii в Жонгар-Алатауском национальном парке (Юго-Восточный Казахстан) / С. Н. Тушкенов, Н. Н. Березовиков // Русский орнитологический журнал. — 2013. — Т. 22. — экспрес-выпуск 947. — С. 3327—3334.(рос.)
  4. Агыныкатты [Агиникатти]. info.geology.gov.kz ((рос.)). Процитовано 31 травня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.