Айвар Джайєвер

Айвар Джайєвер
Народився 5 квітня 1929(1929-04-05) (92 роки)
Берген, Норвегія
Країна  США
Діяльність фізик, професор
Alma mater Норвезький технологічний інститут, Політехнічний інститут Ренсселера
Галузь фізика
Заклад Політехнічний інститут Ренсселера
Членство Норвезька академія наук, Національна академія наук США, Шведська королівська академія інженерних наук, Королівське норвезьке товариство наук та літературиd, Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство[1] і Американське товариство інженерів-механіків
Відомий завдяки: надпровідність
Нагороди Нобелівська премія з фізики (1973)
Особ. сторінка homepages.rpi.edu/~giaevi/
 Айвар Джайєвер у Вікісховищі

Айвар Джайєвер (англ. Ivar Giaever (Івар Йєвер); нар. 5 квітня 1929, Берген, Норвегія) — американський фізик норвезького походження, лауреат Нобелівської премії з фізики 1973 року (разом з Лео Есакі та Браяном Джозефсоном) за відкриття, що стосуються тунелювання в надпровідниках, явища відомого як ефект Джозефсона.

Біографія

Джайєвер вивчав машинобудування в Норвезькому технологічному інституті, який закінчив в 1952 році. У 1954 році він емігрував до Канади, де працював у компанії «General Electric». Через два роки він переїхав до США, де працював у тій самій компанії прикладним математиком та завершив інженерні курси. З 1958 р. працював у Центрі досліджень і розробок компанії «General Electric» у Скенектаді, штат Нью-Йорк та одночасно навчався у Політехнічному інституті Ренсселера (Трой, штат Нью-Йорк), де здобув ступінь доктора філософії в 1964 році. Того ж року отримав громадянства США. Від 1958 до 1969 року Джайєвер працював у галузі тонких плівок, надпровідності та тунелювання. Пізніше Джайєвер загалом займався дослідженнями в галузі біофізики. Під час свого перебування в Кембриджському університеті завдяки стипендії Гуггенхейма (1969) він винайшов методику для доведення імунних реакцій. З 1970 року провів більшу частину свого часу у вивченні поведінки білкових молекул на поверхні твердих тіл. У 1988 році він залишив компанію та став професором-емерітом у Політехнічному інституті Ренсселера та почесним професором (professor-at-large) в Інституті фізики Університету Осло.

Крім Нобелівської премії він був нагороджений Призом Олівера Баклі від Американського фізичного товариства (1965) та нагородою Зворикіна від Національної академії інженерії (1974).

Примітки
  1. NNDB — 2002.

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.