Анна Угорська

Анна Угорська з династії (Арпадів (угор. Anna magyar hercegnő, англ. Anna of Hungary, Baness of Slavonia, ісп. Ana de Hungría; нар. 1226/27 – пом. 1285) — третя дочка короля Угорщини Бели IV та Марії Ласкарини, галицька княжна, банеса Мачви і Славонії, дружина Ростислава Михайловича, сина Св. Михайла Чернігівського.

Анна Угорська
Народилася	1226[1] Угорщина
Померла	1285 або 1244
Країна	Угорське королівство
Титул	герцогиня і принцеса
Рід	Арпади
Батько	Бела IV[2]
Мати	Марія Ласкарина[2]
Брати, сестри	Стефан V Арпад, Béla, Duke of Slavonia^d, Маргарита Угорська, Кунегунда Угорська, Ельжбета Угорська, Констанція Угорська і Йолента Польська
У шлюбі з	Ростислав Михайлович
Діти	Кунегунда Ростиславна, Агрипина Галицька, Béla of Macsó^d, Michael of Bosnia^d і Erzsébet of Slavonia and Machva^d[3]

Є нащадком Великих князів Київський Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Праправнучка української княжни Єфросинії, доньки Великого князя Київського Мстислава Великого.

Життєпис

Анна було однією з десяти дітей угорського короля Бели IV та Марії Ласкарини. Сестрами Анни були св. Кінга, одружена з краківсько-сандомирським князем Болеславом V Сором'язливим, Констанція, одружена з галицьким князем, королем Русі Львом І, бл. Йолента, одружена з калішським князем Болеславом Побожним, Єлизавета, одружена з герцогом Баварії Генрихом ХІІІ Віттельсбахом, св. Маргарита Угорська від народження була присвячена батьками Богу. Її брат Стефан V став угорським королем. У першу чергу через дітей сестер Анни й Єлизавети діти Констанції і Льва І були спорідненими з основними королівськими родинами Центральної Європи.

Битва під Кресенбрунном на середньвічній мініатюрі

Після відходу з Угорщини монголо-татар Бела IV згодився 1243 р. видати свою дочку за князя Ростислава Михайловича, що боровся за Галич з дядьком Данилом Галицьким, як онук князя Романа по дочці Олені. Після поразки у походах 1244 і 1245 років Бела IV надав їм в управління сербську Мачву, 1247 р. Славонію. З 1250 р. вони осіли у Белграді. Ростислав Михайлович 1256 р. замирював зятя, болгарського царя Михайла І Асеня і нікейського імператора Феодора II Ласкаріса у війні за Фракію, після чого під приводом захисту прав дочки Єлизавети проголосив себе болгарським царем. Підтримував тестя Белу IV у війні з королем Богемії Пшемислом Оттокаром ІІ за спадок австрійських герцогів Бабенбергів, беручи участь у битві під Кресенбрунном. Одруження 1261 р. дочки Кунегунди з Пшемислом Оттокаром ІІ загострило відносини з братом, молодшим королем Стефаном V. Після смерті 1264 р. Ростислава Михайловича сини Бела і Михайло розділили його володіння, які незабаром у них забрав стрийко, король Стефан V. Після його смерті 1272 р. сини Анни — Бела і Михайло загинули у боротьбі за трон. Овдовівши, Анна жила в давніх володіннях до смерті Бели IV, після чого вона перебралась до двору Пшемисла Оттокара ІІ і доньки Кунегунди, забравши частину королівської скарбниці і корону Св. Стефана.

Діти

Пшемисл Оттокар ІІ на полі бою під Сухими Крутами. Худ. Й. Матгаузер

Бела (1243 — листопад 1272), названий на честь діда, короля Бели IV. З 1270 р. бан Сербської Мачви. Після від'їзду матері до Праги залишився вірним Стефану V, по смерті якого був першим кандидатом на регенство. За намовою вдови короля у листопаді 1272 р. був зарізаний і порубаний на шматки Генріхом з Кусека, за що той став баном Славонії.

Михайло (бл. 1245—1269/71), названий на честь діда Михайла Всеволодовича. З 1264 р. бан Боснії, вбитий.

Єлизавета (Эржебет) Ростиславна (1245/46- 1272/98); Була видана видана за царя Болгарії Михайла ІІ Асеня (1246—1256), сина царя Івана Асеня ІІ і Ірини Комніни, дочки епірського деспота. Михайло І був вбитий під час полювання боярами, які поставили царем його двоюрідного брата та Коломана ІІ Асеня. Для легітимності своєї влади той одружився з вдовою вбитого брата. Прогнаний Ростиславом Михайловичем і через декілька місяців вбитий. Третім чоловіком Єлизавети Ростиславни (1260) став палатин Угорщини (1270—1272), бан Славонії (1272—1276) Моїш ІІ Дарої (1210—1281).

Маргарита Ростиславна (1250—1290). У віці 4 років була посвячена у монастир, прийняла постриг 1278 р. Була абатисою кляштору кларисок

Кунегунда Ростиславна (1245 — 9 вересня 1285) з 1261 р. стала другою дружиною короля Чехії Пшемисла Оттокара ІІ, який загинув 1278 р. у битві під Сухими Крутами. По закінченні регентства при синові вийшла заміж 1284 р. за чеського магната Завішу Вітковіча фон Фалькенштайн. У Кунегунди було троє дітей з першого шлюбу Кунегунда, Агнеса, Вацлав ІІ і нешлюбний син Ян з Фалькенштайну.

Агрипина Ростиславна (бл. 1248 — травень 1303/09), з 1265 р. дружина сєрадського князя Лешка II Чорного, майбутнього краківського князя, через чоловічу неспроможність якого з 1271 р. носила дівочий головний убір. Через відсутність результатів лікування розлучились (1271—1274) і зійшлись за сприянням князя Болеслава V Сором‘язливого.

Родовід

Геза II, король Угорщини

Бела III, король Угорщини

Єфросинія Мстиславівна, донька Великого князя Київського

Андрій ІІ, король Угорщини

Рено де Шатільйон, князь Антиохійський

Агнеса Антиохійська

Констанція, княгиня Антиохії

Бела IV, король Угорщини

Бертольд III, маркграф Істрії

Бертольд IV, герцог Меранський

Ядвіга Вітельсьбахська

Гертруда Меранська

Дедо III, маркграф Лужицький

Агнеса Лужицька

Матильда Генсберг

Анна, принцеса Угорщини

Мануїл Ласкаріс

Феодор I Ласкаріс, імператор Нікейської імперії

Іванна Каратцаїна

Марія Ласкарина

Олексій III Ангел

Анна Ангеліна

Євфросинія Каматирена

Примітки

1. http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00003/00329.htm
2. Lundy D. R. The Peerage
3. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713

Посилання

• Gyula, Kristó (1986). Az Árpád-kor háborúi. Debrecen: Zrínyi Kiadó. ISBN 963-326-348-4.
• Iván, Bertényi (2009). Az Áprád-ház királyai – Nemzeti dinasztiánk három évszázada. Budapest: Officina Kiadó. ISBN 978-963-9705-63-0.
• Forrásjelzés-Pallas http://mek.oszk.hu/00000/00060/html/005/pc000512.html