Аннурка
Аннурка, італійською промовляється як «аннурка» — стародавній сорт яблуні домашньої, батьківщиною якого є Південна Італія. Вважають, що саме про цей сорт згадував Пліній Старший у своїй праці «Природнича історія», а також у XVI столітті Жан Батіста делла Порта. Однак під такою назвою про цей сорт вперше згадує Джузеппе Антоніо Паскуале[1][2].
| Аннурка | |
|---|---|
![]() | |
| Рід | Яблуня (Malus) |
| Вид |
Яблуня домашня (Malus domestica) |
| Походження |
|
| | |
Нині цей сорт все ще дуже поширений у Південній Італії[3], особливо на кордоні між провінціями Казерта і Беневенто, в долині, яку називають «королева яблук»[2].
На розкопках
Аннурка є одним із символів Кампанії, ймовірно, вже впродовж 2 тисячоліть. Про це свідчать фрески на розкопках римського міста Ерколано, яке було зруйноване внаслідок виверження Везувію 79 року[2]. Вважають, що саме це яблуко зображене на руїнах Помпеїв.[4]
Опис

Аннурка має білий, твердий і хрусткий м'якуш, запашний аромат і приємний кислуватий смак[1]. Яблуко не дозріває на дереві, а його спочатку зривають і поміщають під прямі сонячні промені, допоки воно не почервоніє[2]. Твердість її м'якушу пов'язана з високим вмістом пектинів. Пектини змінюють свій склад під час почервоніння[3].
Існує два вибраних клони цього сорту, Standard' і Rossa del Sud[3].
Використання
Цей сорт посідає досить важливе місце серед фруктів у неаполітанській кухні. В каталозі Арка смаку про нього сказано як про унікальний місцевий культурний і традиційний слоуфуд[1].
Примітки
- Petraq J. Papajorgji, Panos M. Pardalos, Advances in Modeling Agricultural Systems, Springer Verlag, 2009 (p. 474) ISBN 978-0-387-75180-1 DOI:10.1007/978-0-387-75181-8
- Luciano Pignataro
- ‘Annurca’ apple fruit, a southern Italy apple cultivar: textural properties and aroma composition
- Annamaria Ciarallo, Gardens of Pompeii, J. Paul Getty Museum Publications, 2001 ISBN 0-89236-629-X (p. 20).
Посилання
- FourItalianFriends Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.
