Антоній-Ян Тишкевич
Анто́ній-Ян Тишке́вич (1609 — 11 березня 1649) — державний діяч, урядник Речі Посполитої.
| Антоній-Ян Тишкевич | |
|---|---|
| біл. Антоні Ян Тышкевіч | |
![]() | |
| Народився |
1609 Логойськ, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер | 11 березня 1649 |
| Підданство | Річ Посполита |
| Національність | русин |
| Діяльність | дипломат |
| Титул | граф |
| Посада | чашник великий литовський |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Тишкевичі |
| Батько | Ян-Остафій Тишкевич |
| Мати | Софія Вишневецька |
| У шлюбі з | Христина Швиковська |
| Діти | 1 син |
![]() Герб Nec aspera terrent | |
Життєпис
Походив зі знатного роду Тишкевичів-Логойських гербу Леліва. Старший син Яна-Остафія Тишкевича, берестейського воєводи, та Софії (доньки черкаського старости Михайла Вишневецького). Народився 1609 року в Логойську. Рано втратив матір.
Розпочав службу королівським дворянином Сигізмунда III. 1631 року після смерті батька розділив з братами дідичині володіння, отримавши Слободищенську волость і більшість литовських маєтностей. У 1632 році обирається від Житомира до сейму. Того ж року був одним з комісарів, що вели перемовини з Московським царством щодо укладання мирного договору. 1633 року вдруге обирається до сейму. В подальшому брав участь у Смоленській війні. 1637 року оженився на представниці роду Швиковських. 1638 року обирається маршалком Головного трибуналу Великого князівства Литовського. У 1639 і 1640 роках знову обирається до сейму від Житомира. Отримує Берейстейську економію.
1640 року призначається чашником великим литовським, а невдовзі підскарбієм надвірним литовським (до 1645 року). 1641 року отримує староство вількомірське. 1645 року стає маршалком надворним литовським. 1642 року обирається на надзвичайний сейм. 1648 року — на елекційний сейм, де стає генеральним суддею каптуровим. Помер 1649 року.
Родина
Дружина — Христина Швиковська.
Діти:
- Владислав (1644—1684), крайчий великий литовський
Джерела
- Historia Dyplomacji Polskiej, tom II 1572—1795 pod red. Zbigniewa Wójcika, PWN Warszawa 1982

