Апраксін Петро Матвійович

Петро́ Матві́йович Апра́ксін (рос. Пётр Матвеевич Апраксин; 1659–1728) — російський державний діяч, сподвижник Петра I, граф (з 1710), сенатор (з 1717), дійсний таємний радник (з 1725).

Апраксін Петро Матвійович
Прапор
 Казанський губернатор
1706 — 1713
Попередник: посада введена
Спадкоємець: Салтиков Петро Самійлович
Прапор
 Президент Юстиц-колегії
1722 — 1727
Попередник: Матвеєв Андрій Артамонович
Спадкоємець: Голіцин Михайло Михайлович
 
Народження: 3 червня 1659(1659-06-03)
Смерть: 29 травня 1728(1728-05-29) (68 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна: Російська імперія
Релігія: православ'я
Рід: Апраксіниd
Батько: Матвій Апраксінd[1]
Діти: Aleksandr Apraksind[1]

Життєпис

Народився 1659 року в родині стольника Матвія Васильовича Апраксіна. Старший брат цариці Марфи Матвіївни, а також Федора й Андрія Апраксіних.

1677 року жалуваний у стольники, з 1689 року — в окольничі. У 1698 році був призначений воєводою у Новгород.

Учасник Великої Північної війни. Після поразки російських військ під Нарвою у 1700 році, Петру Апраксіну був доручений набір драгунських полків, які спільно зі стрільцями склали особливий загін, що прикривав північно-західний кордон Росії. У 1702 році завдав поразки шведській флотилії в гирлі Неви, а потім розбив біля р. Іжори шведський загін. У 1704 році в гирлі Нарви відбив напад шведського флоту, який поспішав на допомогу обложеній російськими військами Нарві.

Наприкінці 1705 року призначений астраханським губернатором, брав участь у придушенні Астраханського повстання, переслідував козаків-некрасівців. У 1708 році уклав договір з калмицьким ханом Аюкою, внаслідок якого калмики перейшли у російське підданство. З 1708 по 1713 роки обіймав посаду казанського губернатора. 23 лютого 1710 року отримав графський титул.

У 1717 році призначений сенатором. У лютому 1718 року за підозрою в організації втечі царевича Олексія Петровича був узятий під варту і доставлений до Москви. Слідством визнаний невинним, у тому ж році був в числі членів Верховного суду над царевичем і підписав йому смертний вирок. З 1722 — президент Юстиц-колегії.

Помер 9 червня (29 травня) 1728 року.

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.