Багринівці
Багри́нівці — село в Україні, у Літинській селищній територіальній громаді Вінницького району Вінницької області.
| село Багринівці | |
|---|---|
![]() | |
| Країна | |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Вінницький район |
| Громада | Літинська селищна ОТГ |
| Основні дані | |
| Засноване | 1430 |
| Населення | 1948 (2001) |
| Площа | 7,76 км² |
| Густота населення | 2683,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22350 |
| Телефонний код | +380 4347 |
| Катойконіми | багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′09″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
310 м |
| Водойми | Згар, Безіменна (притока Згару) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22350, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Багринівці, вул. Центральна, 57 |
| Карта | |
![]() Багринівці | |
![]() Багринівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія

Село розташоване у північно-західній частині Літинського району, на відстані 14 км від районного та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.
Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межа Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.
Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.
Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). В заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.
Iсторичні відомості
Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392р — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того в Курилівцях — 9, у Новоселиці і Почапинцях — по 6, у Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.
З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.
За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпаки.
У роки Визвольних змагань в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії та були бої між армією УНР і більшовиками.
На фронтах Другої світової війни брали участь 846 чоловік, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.
Населення
Чисельність населення, на 2001 рік, становила 1948 осіб[2].
| 1989[2] | 2001[2] |
|---|---|
| 2254 | 1948 |
Мовний склад
Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[3]
| Рідна мова | Кількість | Частка (%) |
| Загалом | 1948 | 100.00 |
| Українська мова | 1932 | 99,18 |
| Російська мова | 15 | 0.77 |
| Молдавська мова | 1 | 0.05 |
Соціальна інфраструктура
У селі діють:
- загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів;
- дитячий садок "Веселка";
- філія АТ "Ощадбанку";
- поштове відділення;
- амбулаторія загальної практики — сімейної медицини;
- будинок культури;
- бібліотека;
- кілька крамниць та кав'ярень.
Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.
Амбулаторія
Крамниця
Сільрада
Дитячий садок
Опорна школа
Опорна школа
Релігія
- Церква Успіння Божої Матері (належить до Літинського благочиння Української православної церкви);
Пам'ятники

Відомі уродженці
- Гандзюк Яків Григорович (21 березня 1873 — 29 січня 1918) — український військовий діяч доби Української революції. Генерал української армії.
- Цимбалюк Андрій Григорович (14 грудня 1922 — 3 жовтня 1943) — Герой Радянського Союзу.
Згадки села Багринівці в літературі
- Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[4]
- Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.
Світлини

Вулиця
Літинський райагроліс
Примітки
- В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
- All places: 1989, 2001 census // pop-stat.mashke.org
- Linguistic composition, Vinnycka oblast: 2001 census pop-stat.mashke.org
- «Гуси — лебеді летять» Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine., р. 1 ст. 18
Джерела
- Багриновецька сільська рада http://bagrynivci.rada.org.ua/
Література
- Багри́нівці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.407
Посилання
- Bahrymowce, Bahrynowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 82. (пол.)
- Bahrynowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 67. (пол.)
- Погода в селі Багринівці




