Бакоти
Бако́ти — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинь, на півдні району. Підпорядковане Млинівецькій сільраді.(до 2015)
| село Бакоти | |
|---|---|
![]() | |
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Кременецький район |
| Рада | Вишнівецька селищна громада |
| Облікова картка | Бакоти |
| Основні дані | |
| Засноване | 1423 |
| Населення | 275 |
| Територія | 8.830 км² |
| Густота населення | 31.14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47061 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°51′26″ пн. ш. 25°38′50″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
345 м[1] |
| Водойми | Горинь |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47061, с. Млинівці , вул. Центральна , 8 |
| Карта | |
![]() Бакоти | |
![]() Бакоти | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Вишнівецької селищної територіальної громади.
До Бакоти приєднано хутір Підгонтівка.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади. [2]
Населення — 275 осіб (2001).
Історія
Перша писемна згадка — 1463 (Архів Сангушків). 1703 належало князям Вишневецьким.
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,64 | |
| білоруська | 0,36 |
Соціальна сфера
Діє бібліотека.
Примітки
Джерела
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Сергеєва Н., Ханас В. Бакоти // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 69. — ISBN 966-528-197-6.
- Bakoty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 70. (пол.) — S. 70-71. (пол.)





