Барбізонська школа

Барбізо́нська шко́ла (фр. École de Barbizon) — умовна назва групи французьких художників-пейзажистів (Т. Руссо 1812–1867), Ж. Дюпре (1811–1889), Н. Діаз (1807–1876), Ш. Дюбіньї (1817–1878), К. Тройон (1810–1865)), що працювали в селі Барбізон у лісі Фонтенбло в 1830–1860 роках.

Виникнення

Жеріко, «Пейзаж з акведуком», 1818, Метрополітен-музей

Мистецтво Франції початку 19 ст. переживало важкий період боротьби між традиційним академізмом, що всіляко підтримував застарілі форми класицизму (і його новітної форми — ампіру) з романтизмом. Мистецтво Франції пройшло значний історичний шлях розвитку, в ньому пройшло розгалуження на відповідні жанри як показник зрілості національного мистецтва. Своє місце серед них посів і пейзажний жанр. Вже в 17 столітті митці — французи Ніколя Пуссен та Клод Лоррен розвинули і підняли престиж так званого героїчного пейзажу. Традиція створення героїчних пейзажів була такою могутньою, що зразки їх робив навіть відомий представник романтизму — Теодор Жеріко.

Попередники Барбізонської школи

Але на початку 19 ст. пейзаж став приваблювати багатьох художників як об'єкт реалістичного відтворення. Свій вплив на твори французьких пейзажистів мали і поодинокі зразки картин Джона Констебла, що тоді зберігались в Парижі. Серед майстрів пейзажу цього періоду як французькі, так і іноземні майстри, серед них -

• англієць Бонінгтон Річард Паркс, що працював у Франції
• Ежен Делакруа
• Гюстав Курбе
• Каміль Коро

Якщо Делакруа і Гюстав Курбе звертались до створення пейзажів нечасто, то в творчості Каміля Коро — пейзаж посів провідне місце.

• 
  Ежен Делакруа, «Марокканський пейзаж»
• 
  Делакруа, «В Марокко»
• 
  Теодор Жеріко, «Піч для випалення вапна (картина)», Лувр
• 
  Гюстав Курбе, «Шлюз Оптево»
• 
  Гюстав Курбе, Зимовий пейзаж з бідною селянкою
• 
  Гюстав Курбе, «Пейзаж з сосною», Будапешт
• 
  Каміль Коро, «Овернь, гора», Музей Бруклін
• 
  Каміль Коро, «Узбережжя в Етрета», Сент Луїс, Міссурі, США

Головні представники

Появу творів митців Барбізонської школи умовно пов'язують з виставкою в Салоні 1831 року, через рік після французької революції 1830 р. Серед представлених були твори засновника школи — Теодора Руссо, Жюль Дюпре та Діаза де ла Пенья. Вони звернулися до безпосереднього зображення природи, світла і повітря, зіграли важливу роль у розвитку реалістичного французького пейзажу. Насамперед це -

• Теодор Руссо
• Жуль Дюпре
• Франсуа Мілле
• Шарль Франсуа Добіньї
• Констан Тройон
• Анрі Арпіньї
• Нарсіс Діаз де ла Пенья та інші.

Галерея

• 
  Теодор Руссо, «Краєвид в Барбізоні», 1850
• 
  Теодор Руссо, «Дуби в селищі Апремон»
• 
  Теодор Руссо, «Самотній рибалка в пейзажі»
• 
  Теодор Руссо, «Пейзаж», малюнок Т. Руссо
• 
  Франсуа Мілле, «Гревіль», 1855. Музей красних мистецтв, Реймс, Франція.
• 
  Франсуа Мілле,«Сільська ферма Тур»
• 
  Франсуа Мілле, «Монастир», Нормандія, 1868-1873
• 
  Франсуа Мілле, «Веселка навесні», 1868-1873. Музей д'Орсе, Париж
• 
  Жюль Дюпре,«Дуби в долині»
• 
  Жюль Дюпре, «Старий дуб»
• 
  Жюль Дюпре, «Пейзаж з коровою»
• 
  Жюль Дюпре, Ферма
• 
  Діаз де ла Пенья, «Старий млин біля Барбізону»
• 
  Діаз де ла Пенья,«Череда», Музей Бойманс ван Бенінген
• 
  Діаз де ла Пенья, «В лісі Фонтенбло».
• 
  Діаз де ла Пенья, «В лісі»
• 
  Ксав'єр де Дананше (Xavier de Dananche), «Брід»

Див. також

• Гаазька школа живопису

Джерела

• Н. Яворская. Пейзаж барбизонской школы. Искусство. 1962 (рос).
• Эрмитаж. Каталог № 1, «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976 (рос).