Барова Наталія Олександрівна

Наталія Олександрівна Ба́рова (05 (18) грудня 1916, м. Харків — 10 квітня 1952, там само) — українська та радянська мисткиня, художниця театру, графік, живописець, художник-постановник Харківського російського драматичного театру (1944—1948), член Асоціації революційного мистецтва України (1929), Спілки художників України (1947).

Наталія Олександрівна Барова
Народження 18 грудня 1916(1916-12-18)
Харків, Російська імперія
Смерть 10 квітня 1952(1952-04-10) (35 років)
  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія →  УНР →  СРСР
Жанр сценографія (художник-постановник), графіка живопис
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність художниця
Брати, сестри  • Баров Кирило Олександрович

Біографія

Наталія Барова народилась 05 (18) грудня 1916 року у м. Харкові.

У 1937 році здобула освіту Харківському художньому інституті (майстерня В. Рифтіна та Юрія Садиленка).

Проте ще у 1935 році стала працювати у Ворошиловградському театрі юного глядача, а з 1936 року вона бере участь у республіканських художніх виставках. При цьому більшість художніх робіт, які датовані до 1938 року, були виконані Наталією Баровою разом із сестрою Тетяною.

У 1939 році вона переїжджає до Харкова, де працює у театрі російської драми.

У роки Другої світової війни вона працює спочатку в Українському театрі імені Т. Г, Шевченка протягом 1942-1943 років, згодом у 1943-1945 роках у Харківському театрі музичної комедії.

У 1944 році Наталія Барова стає художником-постановником Харківському російському драматичному театрі, де працює до 1948 року.

Вона також захоплювалась альпінізмом та була інструктором[1].

Наталія Барова померла 10 квітня 1952 року у м. Харкові від травми, яку отримала під час одного зі сходжень[2][1].

Творчий доробок

Наталія Барова працювала у жанрах реалістичного спрямування. Так, у роботах, виконаних у декораційному живописі, намагалася відобразити історичну достовірність. Як художниця театру працювала над створенням декорацій оповідного плану, в яких відображала за допомогою світу речей конфлікт сценічної дії. Їй було притаманне використання метафор та символів.

Також вона створювала ілюстрації до спортивних книг, журналу «На суше и на море» (м. Москва) та альманаху «На просторах Родины чудесной» (м. Харків).

Наталія Барова працювала над тематичними композиціями, натюрмортами та плакатами, яким притаманна увага до деталей. Її твори знаходяться у Національному музеї Тараса Шевченка у Каневі, Харківській картинній галереї, Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві.

Сценографія вистав:

  • «Час, уперед!» В. Катаєва (Ворошиловградський ТЮГ, 1935)
  • «Ревізор» М. Гоголя (Ворошиловградський ТЮГ, 1936)
  • «Бабські плітки» К. Ґольдоні (Харківський російський драматичний театр, 1939)
  • «Підступність і кохання» (Український театр імені Т. Г, Шевченка, 1942)
  • «Марія Стюарт» Ф. Шіллера (Український театр імені Т. Г, Шевченка, 1942)
  • оперети І. Кальмана: «Маріца», «Сільва», «Баядера» (Український театр імені Т. Г, Шевченка, 1943)
  • «Піґмаліон» Б. Шоу (Харківський російський драматичний театр, 1945—1946))
  • «Пляшка рому» В. Скотта (Харківський російський драматичний театр, 1945—1946)
  • «Він прийшов» В. Прістлі (Харківський російський драматичний театр, 1946)
  • «Російське питання» К. Симонова (Харківський російський драматичний театр, 1947)

Портрети:

Тематичні композиції (1940-ві):

  • «Зустріч у горах»
  • «На льодовому маршруті. Хуртовина»
  • «Гірські лижні траси»

Відзнаки
  • Друга премія Всесоюзного шекспірівського конкурсу за оформлення вистави «Приборкання норовливої» В. Шекспіра (1949)

Пам'ять

У 1953 році у пам'ять про Наталія Барову у Харківському художньому музеї була проведена персональна посмертна виставка художніх робіт мисткині.

Родина

Наталія Барова мала брата Кирила (1917—2006) та сестру Тетяну (? — 1938), яка загинула під час сходження на гору Ушбу[1][2].

Її дідом був український та радянський артист і режисер, народний артист РРФСР Микола Синельников (1885—1939).

Примітки
  1. 100 лет со дня рождения Кирилла Александровича Барова, выдающегося харьковского альпиниста, основателя методик обучения инструкторов альпинизма. 4sport.ua. 14 серпня 2017. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
  2. Путятін В. Д., Баров К. О. Барова Наталія Олександрівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.