Берег Оутса
Бе́рег О́утса (англ. Oates Coast) — частина північного узбережжя Землі Вікторії в Східній Антарктиді, що лежить між 156° і 166° східної довготи і знаходиться між мисом Гудзон і мисом Вільямса. Берег також утворює узбережжя землі Оутса і частково попадає в сектор Антарктики, на який претендує Австралія.
| Антарктида | |
|---|---|
 Мапа району землі Оутса | |
| Загальні відомості | |
| Континент: |
.svg.png.webp){kind=small} Антарктида |
| Земля: | Вікторії, Оутса |
| Довжина: | 600 км |
| Координати: | (69°30′ пд. ш. 159°00′ сх. д.) |
| Відкритий: | Лютий 1911 |
| Ким відкритий: | Лейтенант Гаррі Л. Л. Пеннел |
| Експедиція: | Терра Нова |
| Керівник експедиції: |
Капітан Роберт Скотт |
Протяжність узбережжя становить близько 600 км. Берег майже повністю покритий льодом, лише в східній частині є групи гір, вільні від льоду.
Берег Оутса (східна його частина) був відкритий у лютому 1911 року лейтенантом ВМФ Гаррі Л. Л. Пеннелом з англійської експедиції Роберта Скотта і був названий на честь одного із її учасників, капітана Лоуренса Оутса, який загинув разом зі Скоттом і ще трьома товаришами: Едвардом Адріаном Вілсоном, Генрі Робертсоном Бауерсом і Едгаром Евансом, при поверненні із Південного полюса. Берег був вперше знятий з повітря у 1946—1947 роках експедицією США, при цьому була відкрита його західна частина поблизу півострова Моусона. В 1958 році був обстежений наземними групами радянської антарктичної експедиції. З лютого 1971 року на території Берега Оутса функціонує радянська, потім російська полярна станція Ленінградська.