Бзів

Бзів — село в Україні, у Броварському районі Київської області, центр сільської ради. Розташоване над річкою Ільта.

село Бзів
Герб
Краєвид села з Миколаївською церквою
Краєвид села з Миколаївською церквою
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський район
Рада Бзівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32060010030029697
Облікова картка село Бзів 
Основні дані
Засноване до 1750 р.
Населення 906
Площа 2,82 км²
Густота населення 321,28 осіб/км²
Поштовий індекс 07527
Телефонний код +380 804476
Географічні дані
Географічні координати 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 100 м
Водойми Ільта
Місцева влада
Адреса ради 07527, Київська обл., Броварський р-н c. Бзів, вул. Свято-Миколаївська, буд. 2466
Карта
Бзів
Бзів
Мапа

 Бзів у Вікісховищі

Історія
Миколаївська церква, (1863)

За часів козаччини, до 1781 року село Бзів перебувало у складі Баришівської сотні Переяславського полку.

Зі скасуванням козацького полкового устрою, селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Бзові було 272 душі, село у володінні «казених людей»[1].

Від початку ХIX століття Бзів перебував у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.

Є на мапі 1812 року[2].

У 1929 році в селі створено колгосп. Його керівниками в період Голодомору були: Чихман Ф. П. — голова колгоспу, Гурин Т. О. — секретар партійної організації, Гурин М. Н. — голова сільської ради. Вони були місцевими відповідальними особами за розкуркулення, конфіскацію харчів і відповідно голод місцевих селян.

За радянських часів село особливо сильно постраждало від насильницької колективізації та Голодомору у 1932—1933 роках.

У 1932—1933 роках у селі було два колгоспи «Червоний Клин» та «Новоселиця». За наявними та доступними архівними документами за 1932 рік та червень-жовтень 1933 року встановлено 100 прізвищ [3]

Повоєнний період

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Бзів початку 1970-х року було подано таку інформацію:

Бзів — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру і за 4 км від залізничної станції Сулимівка. Населення — 846 чоловік. На території села знаходиться перший відділок Морозівської птахофабрики. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства у післявоєнні роки, 19 трудівників села одержали урядові нагороди.

У Бзові є клуб, бібліотека, початкова школа, директором якої до 1963 року працювала заслужена вчителька школи УРСР Н. С. Бурко. За багаторічну сумлінну працю вона нагороджена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.[4]

Хата з села Бзів Баришівського району Київської області, Київ, Пирогів

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Баришівського району, село увійшло до складу Броварського району[5].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 879 осіб, з яких 400 чоловіків та 479 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 858 осіб[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

МоваВідсоток
українська 95,81 %
російська 3,64 %
вірменська 0,22 %
білоруська 0,11 %
інші 0,22 %

Відома особа

Батьківщина Олександра Івановича Сердюка — народного артиста СРСР, лауреата Державних премій 1947 і 1948 років.

Пам'ятки
Братська могила воїнів Радянської армії, які загинули в роки німецько-радянської війни біля будинку культури
  • Дерев'яна Миколаївська церква (пам'ятка архітектури)[9];
  • Братська могила воїнів Радянської армії, які загинули в роки німецько-радянської війни біля будинку культури.

Примітки
  1. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 240
  2. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 21 вересня 2021.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008. — 1374 с. — ISBN 978-966-7195-95-3 — С. 29-30
  4. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  9. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).

Джерела

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.