Бихов

Би́хов, або Бихів (відомий також як Старий Бихів[2], біл. Быхаў пол. Bychów) — місто, центр Биховського району Могильовської області Білорусі.

місто Бихов
Герб Бихова Прапор Бихова
Основні дані
53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Могильовська область
Засновано 1370
Перша згадка 14 століття
Населення 16,7 тис. ж. (2006)
Транслітерація назви Bychaŭ
Поштовий індекс 213352 і 213353
Телефонний код +375-2231
Висота 155 м[1] м.н.р.м.
Водойма Днiпро
Бихов
Бихов
Бихов (Могильовська область)
 Бихов у Вікісховищі

Історія

Бихов колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI—XVIII століть, де майстри найвищого рівня виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Бихівська збройова школа.[3]

Бихов (районний центр області, місто на правому березі Дніпра). Відомий як Старий Бихов за документами з XIV ст. Був поселенням литовського князя Свидригайла (XV ст.), магнатів Ходкевичів (XVI ст.), Сапегів (XVII — початок XIX ст.).

В 1590, 1594 в районі Бихова відбувались антифеодальні повстання, у яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме тому наприкінці XVI — початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапега перетворюють Бихов на потужну фортецю — одну з найкращих на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули терени міста, східний бік якого виходив до обривів Дніпра. Центром поселення став замок: він розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягався великий майдан, по обидва боки якого було розташовано на регулярних засадах, житлові квартали. Площа розділяла терени міста на дві частини і була плацом для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могилевськими та Рогачевськими в'їзними воротами-брамами.

Мапа бихівської фортеці у XVII ст.

Під час визвольної війни 1648—1654, фортецю штурмували українські і білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Филона Гаркуші (1648 р.), під час московсько-польської війни 1654—1667 роках — Іван Золотаренко (1655 р.).

В Північну війну 1700—1721 роках московська армія захопила місто, що обороняв Сапега, союзник шведів.

У 1772 році Бихов приєднаний до Росії.

У XVII—XVIII ст. в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, у тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково, що в умовах частих облог та пожеж, вони згинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальною композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX ст.).

Економіка

Транспорт

Діють пароплавна пристань на Дніпрі, залізнична станція.

Підприємства
  • Овочеконсервний завод
  • В районі Бихова торфорозробки, лісопильні, деревообробні та інші підприємства.

Відомі люди

Бихівські полковники

Галерея
  • Кінотеатр "Родина"
  • Військове містечко Бихов-1. Площа Героїв. Будинок офіцерів
  • Будинок побуту
  • Белтелеком
  • Колишня бихівська синагога
  • Бихівський замок
  • Бихівський замок. Вціліла вежа
  • Свято-Троїцька церква

Див. також

Примітки
  1. GeoNames — 2005.
  2. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  3. Бихов Архівовано 13 грудня 2010 у Wayback Machine. (рос.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.