Богданівка (Кальміуський район)
Богдані́вка (Даутріх, Костянтинівський, Даудріх, Даудріхсфельд, Марксфельд) — село в Україні, у Бойківському районі Донецької області. Населення становить 580 осіб.
| село Богданівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Донецька область |
| Район/міськрада | Кальміуський район |
| Громада | Бойківська селищна громада |
| Облікова картка | Богданівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1915 (107 років) |
| Населення | 580 |
| Поштовий індекс | 87181 |
| Телефонний код | +380 6279 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°29′07″ пн. ш. 38°02′47″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
123 м |
| Водойми | балка Велика Кам'янка |
| Відстань до обласного центру |
75,2 км |
| Відстань до районного центру |
10,2 км |
| Найближча залізнична станція | Каракуба |
| Відстань до залізничної станції |
27,4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 87130, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Мічуріне, вул. Шевченка, 62а |
| Сільський голова | Фтіц Віталій Григорович |
| Карта | |
  Богданівка | |
 Богданівка | |
| Мапа | |
 | |
Загальні відомості
Відстань до райцентру становить близько 10 км і проходить автошляхом Т 0508. Землі села межують із територією с. Сонцеве Старобешівського району Донецької області.
Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.
Історія
Лютеранський хутір, заснований під назвою Даутріх (Костянтинівський; також Даудріх/Daudrich, Даудріхсфельд/Daudrichsfeld, Марксфельд/Marxfeld), до 1917 — область Війська Донського, Таганрозька округа, Олександрівська волость; у радянські часи — Сталінська область, Тельманівський (Остгаймський) німецький/Старо-Каранський район. Лютеранський прихід Розенфельд. Землі 600 десятин (1915; 6 подвір'їв). Цегельний завод К—з «Наш труд». Мешканців: 44 (1915), 30 (1918), 84 (1924).
4 липня 2016-го українські сили відбили атаку групи з восьми терористів неподалік від Богданівки[1].
Населення
| Рік | Кількість мешканців |
|---|---|
| 1915 | 44 |
| 1918 | 30 |
| 1924 | 84 |
За даними перепису 2001 року населення села становило 580 осіб, із них 74,14 % зазначили рідною мову українську, 25,52 % — російську, 0,17 % — білоруську та грецьку мови[3].