Бондаренко Іван Антонович
Бондаре́нко Іва́н Анто́нович (нар. 1914 — пом. 26 березня 1944) — командир 1041-го стрілецького полку 223-ї стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу (1944).
| Бондаренко Іван Антонович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
1914 Баштанка Миколаївська область | |||||
| Смерть |
26 березня 1944 поблизу села Бузьке Миколаївська область | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||||
| Рід військ | піхота | |||||
| Роки служби | 1939–1944 | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Звання | майор | |||||
| Формування | 223-я стрілецька дивізія | |||||
| Командування | 1041-й стрілецький полк | |||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Життєпис
Народився у 1914 році в селищі в с. Шевченкове Баштанського району Миколаївської області в родині службовця. Українець. Освіта неповна середня. Після школи працював у районній інспекції Держстраху.
До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив Одеське військово-технічне училище.
Учасник Радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Воював на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, Південно-Західному, 2-у та 3-у Українських фронтах.
З 1942 року — на командирських посадах у 223-й стрілецькій дивізії. 18 серпня 1942 року в бою за місто Моздок був поранений. Брав участь в Моздоксько-Ставропольській, Тихорецько-Єйській, Краснодарській, Донбаській наступальних операціях.
З 15 вересня 1943 року — виконувач обов'язків, а згодом — командир 1041-го стрілецького полку.
Майор І. А. Бондаренко особливо відзначився при форсуванні річки Південний Буг в районі села Бузьке Вознесенського району Миколаївської області. 21 березня 1944 року полк вийшов на лівий берег річки, знищивши при цьому 37 автомашин, 2 штурмові гармати, 6 гармат та кілька десятків гітлерівців. В ніч на 24 березня на правому березі Південного Бугу був захоплений плацдарм. 26 березня в критичний момент бою по утриманню плацдарму, підняв бійців у штикову атаку. Був поранений, але поле бою не залишив.
26 березня 1944 року загинув у бою. Похований в селищі міського типу Арбузинка Миколаївської області[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм майору Бондаренку Івану Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Нагороди
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (03.06.1944);
- Орден Леніна (03.06.1944);
- Орден Червоного Прапора (07.12.1943);
- Орден Суворова 3-го ступеня (11.01.1944);
- Орден Червоної Зірки (11.04.1942).
Пам'ять
Ім'ям І. А. Бондаренка названо вулицю в райцентрі Арбузинка Миколаївської області.
Література
- Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 39-41.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988.
- Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.