Борис Василь Ярославович
Василь Ярославович Борис (нар. 1 листопада 1958, с. Підпечери, Івано-Франківська область, УРСР — пом. 19 січня 2017, Севастополь, Україна) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції півзахисника. Відомий виступами за севастопольську «Чайку», в складі якої зіграв понад 300 матчів.
| Василь Борис | ||||||||||||||
![]() Василь Борис | ||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Василь Ярославович Борис | |||||||||||||
| Народження | 1 листопада 1958 | |||||||||||||
| Підпечери, Тисменицький район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||
| Смерть | 17 січня 2017 (58 років) | |||||||||||||
| Севастополь | ||||||||||||||
| Громадянство | ||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||
| 1990—1992 1992—1993 1993 1994—1999 |
||||||||||||||
| Суддівська діяльність | ||||||||||||||
| Місто | Севастополь | |||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||
Кар'єра гравця
Вихованець ДЮСШ міста Івано-Франківськ, тренер — Денис Петрович Зембицький. Дорослу кар'єру розпочав у команді «Локомотив» (Івано-Франківськ), яка виступала в аматорських змаганнях.
У 1977 році призваний в армію, служив в Південній групі військ на терміновій і надстроковій службі. Виступав за команду ПГВ на армійських змаганнях, в 1978 році став чемпіоном Збройних Сил, в фіналі була обіграна смоленська «Іскра». Також грав за команду в нижчих дивізіонах чемпіонату Угорщини, ставав дворазовим переможцем змагань.
Повернувшись в СРСР, виступав протягом сезону за «Авангард» (Рівне), у 1981 році разом з командою посів третє місце в українській зоні другої ліги.
З 1982 року протягом дев'яти сезонів грав за севастопольську команду «Атлантика», пізніше перейменовану в «Чайку». Зіграв 309 матчів і забив 27 голів у другій радянській лізі. Одночасно у 1987—1989 роках входив до тренерського штабу команди.
Кар'єра тренера
У 1990 році очолив футбольну команду Спортивного клубу Чорноморського флоту (СКЧФ), в першому ж сезоні став переможцем чемпіонату і Кубку Збройних Сил СРСР. Після розпаду Союзу працював з севастопольськими командами, котрі виступали в чемпіонаті Криму або другій лізі України. У 1995 році привів команду «Чорноморець» до перемоги в чемпіонаті Криму, також ставав володарем Кубка Криму (1997). Влітку 1997 року аматорський «Чорноморець» замінив «Чайку» в Другій лізі. До липння 1999 року керував севастопольським «Чорноморцем»[1].
У 2000 році працював селекціонером сімферопольської «Таврії». З 2001 року тренував аматорські команди СК Чорноморського флоту[2], працював з командами людей з обмеженими можливостями з міні-футболу.
З 2011 року був виконавчим директором Федерації футболу Севастополя. Після окупації Криму російськими військами залишився на цій посаді.
Помер 19 січня 2017 року на 59-му році життя[3].
Досягнення
Як гравця
- ПГВ (Угорщина)
Чемпіонат ЗС СРСР
Чемпіон (1): 1978
Як тренера
- СК ЧФ
Чемпіонат ЗС СРСР
Чемпіон (1): 1990
Кубок ЗС СРСР
Володар (1): 1990
- «Чорноморець» (Севастополь)
Чемпіонат Криму
Чемпіон (1): 1995
Кубок Криму
Володар (1): 1997
Примітки
Посилання
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Василь Борис: «Останній чемпіонський титул союзних „вооружонок“ виграв Севастополь»
