Браян Дуглас Браун

Браян Дуглас Браун (англ. Bryan Douglas Brown; нар. 20 жовтня 1948, Форт-Мід, Меріленд) — американський воєначальник, генерал армії США (2003). Командувач силами спеціальних операцій Збройних сил США (2003—2007), Командування ССО армії (2000—2002) та Об'єднаного Командування спеціальних операцій США (1998—2000).

Браян Дуглас Браун
Bryan D. Brown
Прізвисько Дуг (англ. Doug)
Народження 20 жовтня 1948(1948-10-20) (73 роки)
Форт-Мід, Меріленд
Країна  США
Приналежність Армія США
Рід військ армійська авіація, сили спеціальних операцій
Освіта Камеронівський університет
Вебстерський університет
Командно-штабний коледж армії США
Воєнний коледж армії США
Роки служби 1966–2007
Звання  Генерал
Формування 7-ма група ССО армії
2-га піхотна дивізія
101-ша повітряно-десантна дивізія
1-ша піхотна дивізія
Командування Командування спеціальних операцій США
Командування спеціальних операцій армії США
Об'єднане Командування спеціальних операцій США
160-й авіаполк спеціальних операцій
Війни / битви Війна у В'єтнамі
Операція «Необхідна лютість»
Операція «Ернест Вілл»
Війна в Перській затоці
Війна в Іраку
Війна в Афганістані
Нагороди
Медаль за видатну службу в Збройних силах (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль за відмінну службу в Збройних силах (США)
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)
Бронзова Зірка (США)
Хрест льотних заслуг (США)
Медаль за похвальну службу в Збройних силах (США)
Медаль за похвальну службу (США)
Медаль ВПС (США)
Медаль за службу національній обороні (США)
Експедиційна медаль США
Медаль за службу у В'єтнамі (США)
Медаль за участь у війні в Затоці (США)
Медаль за службу у війні з тероризмом (США)
 Браян Дуглас Браун у Вікісховищі

Біографія

Браян Дуглас Браун народився 20 жовтня 1948 у військовому гарнізоні Форт-Мід у штаті Меріленд у родині військового. Його батько, Ернетт Браун, відставний головний сержант-майор, ветеран 89-ї піхотної дивізії, учасник Другої світової та війни у В'єтнамі.

Браун здобув ступінь бакалавра наук з історії в університеті Камерона, магістра з управління бізнесом у Вебстерському університеті. Військову освіту здобув на піхотних офіцерських курсах підвищення кваліфікації, у Командно-штабному та Воєнному коледжах армії США.

У 1966 році Браян вступив на військову службу рядовим піхоти[1]. Закінчив курс навчання у Повітрянодесантній школі армії США у Форт Брегг у Північній Кароліні, після чого зарахований для подальшого проходження служби до сил спеціальних операцій армії. Пройшов навчання на спеціалізованих кваліфікаційних курсах військ спеціального призначення та продовжив службу у 7-ій групі ССО. У 1969 році у службовому відрядженні до Республіки В'єтнам у складі оперативної групи спецназу «А», командир диверсійно-розвідувальної групи.

Після повернення з Південно-Східної Азії записався на курси підготовки офіцерів та курси пілотів гелікоптерів у Форт-Ракер, в Алабамі, які успішно закінчив у травні 1970 року з присвоєнням військового звання другий лейтенант. У 1971—1972 роках командир ланки вертольотів 227-ї авіаційної ескадрильї 1-ї кавалерійської дивізії, у тому числі служив бойовим пілотом UH-1 у В'єтнамі.

У 1972—1975 роках на командних та штабних посадах в авіаційних підрозділах у Форт Брегг, Форт Сілл. Після цього студент університету Камерона в Лоутоні, штат Оклахома. У червні 1977 капітан Браун призначений начальником штабу артилерійського дивізіону 2-ї дивізії в Республіці Корея. У червні 1978 року продовжив службу в армійської авіації 101-ї повітряноштурмової дивізії; пройшов перепідготовку на новітні багатоцільові гелікоптери MH-60 «Блек Хок».

Літом 1980 році, після провалу спроби визволити американських заручників у Тегерані, капітан Браун залучався до планування та підготовки наступної спеціальної операції «Правдоподібний спорт», яка мала за мету врятувати заручників з іранської столиці. Авіаційну підтримку операції забезпечувала створена 158-а оперативна група. Тим часом спеціальною слідчою комісією на чолі з колишнім керівником військово-морськими операціями відставним адміралом Джеймсом Голловеєм III проводилося розслідування, яке отримало назву «Рапорт Голловея». На основі висновків, зокрема визначалося, що операція провалилася через погану підготовку та відсутність достатнього досвіду в проведенні акцій такого роду серед пілотів гелікоптерів[2].

Під час підготовки операції «Правдоподібний спорт» Б.Браун став ініціатором використання приладів нічного бачення AN/PVS-5, що розроблялися для сухопутних військ, пілотами вертольотів. Після адаптації цих нічників, їхнє випробування довело високу ефективність дії американських пілотів.

У листопаді 1980 року криза з заручниками була врегульована і операція скасована. Однак, здобутий досвід та навички в ході підготовки до операції призвели командування армії до висновку, що в лавах сил спеціальних операцій потрібно мати окрему вертолітну частину, яка об'єднуватиме усіх бойових пілотів для виконання специфічних завдань. 16 жовтня 1981 року на основі 158-ї оперативної групи був розгорнутий 160-й авіаційний батальйон, одним з його засновників став Б.Браун.

У жовтні 1983 року майор Браун брав участь командиром авіаційного підрозділу у вторгненні американських військ до Гренади; його екіпажі стали першими, хто в бойових умовах використовував нічні прилади.

З липня 1984 до червня 1985 року він на навчанні у Командно-штабному коледжі армії у Форт Лівенворті, у Канзасі. З 1987 — начальник штабу 160-го авіаційного полку спецоперацій, під його проводом повітряний компонент активно діяв в операції «Прайм Ченс», таємній спробі американців протистояти іранським воякам атакувати мирні судна в Перській затоці. 21 вересня 1987 року вертольоти 160-го вертолітного полку AH-6 та MH-6 «Літтл Берд», що діяли з борту фрегату «Джаретт» відстежили іранське спеціалізоване десантне судно «Іран Аджір», котре встановлювало мінне поле в міжнародних водах, американські гелікоптери за допомогою нічників атакували його.

У червні 1988 року підполковник Браун особисто брав участь у проведенні спеціальної операції американських сил спеціальних операцій «Маунт Хоуп III» з вивезення важкими вертольотами залишеного екіпажем ударного радянського вертольоту Mil Mi-25 «Hind-D»[3] з території Чаду. Гелікоптер Мі-25, що належав лівійським ВПС брав участь у лівійсько-чадському конфліктові й внаслідок пошкоджень був кинутий пілотами у пустелі. У червні 1988, два американських транспортних вертольоти MH-47 «Чінук» зі складу роти «E» 160-го авіаційного полку спецоперацій непомітно вивезли його вночі із зони конфлікту на зовнішній підвісці. Уся місія проводилася на території Чаду з дозволу його уряду[4].

Під час проведення операцій «Щит пустелі» й «Буря в пустелі» на Близькому Сході він командував вертолітним батальйоном 160-го полку, який провадив інфільтрацію та ексфільтрацію команд спеціального призначення в тил противника, здійснював повітряне прикриття й забезпечення підрозділів ССО в боях.

З серпня 1991 до липня 1992 року навчався на магістра стратегічних наук у Воєнному коледжі армії США у містечку Карлайл у штаті Пенсільванія. Дипломною роботою, яку готував разом з В. Ренуартом, майбутнім командувачем Північного Командування, було: «Бойовий пошук та рятування: Погляд у майбутнє» (англ. Combat Search and Rescue: A Search for Tomorrow).

З 1994 до 1996 року Браун служив заступником командира 1-ї піхотної дивізії у Форт Райлі, Канзас. Пізніше директор управління планування, політики та стратегічного аналізу (J5/J7) Командування спеціальних операцій. З 1998 по 2000 генерал-лейтенант Б. Браун — командувач Об'єднаного командування ССО, а після цього до жовтня 2002 року — армійського командування спеціальних операцій.

Перебуваючи на чолі командування спецоперацій сухопутних військ, він привертав багато уваги розвитку певних напрямків діяльності цього роду військ, таких як військово-цивільне адміністрування та психологічні операції, яким помилково не придавалося великого значення.

З 2002 до 2003 року він заступник Командувача силами спеціальних операцій Збройних сил США, а 2 вересня 2003 року очолив це Командування і керував усіма силами спеціальних операцій Сполучених Штатів до 9 липня 2007року , після чого пішов у відставку.

Див. також

Посилання

Бібліографія
  • Bryan D. Brown; Victor E. Renuart, Jr. (1992). Combat Search and Rescue: A Search for Tomorrow (PDF). Carlisle Barracks, Pennsylvania: United States Army War College. Retrieved May 16, 2013.
  • Bryan D. Brown (2001). «The 160th SOAR: The Quiet Aviation Professionals». Special Warfare: The Professional Bulletin of the John F. Kennedy Special Warfare Center and School (John F. Kennedy Special Warfare Center and School) 14 (3): 2–4.

Примітки
  1. Jim Garamone. «Military Pays Tribute to Special Warrior». American Forces Press Service
  2. Histories of the US Army 160th Special Operations Aviation Regiment (Airborne) [SOAR], 1991—2001
  3. експортний варіант Мі-24Д
  4. Michael J. Durant, Steven Hartov (2007). The Night Stalkers. G. P. Putnam's Sons, New York. с. 245–246. ISBN 0-399-15392-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.