Будніков Анатолій Миколайович

Анато́лій Микола́йович Бу́дніков (15 грудня 1960, Велика Мечетня, УРСР — 18 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — сержант Збройних сил України, кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Будніков Анатолій Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 15 грудня 1960(1960-12-15)
Велика Мечетня, УРСР
Смерть 18 лютого 2015(2015-02-18) (54 роки)
Дебальцеве, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
• Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Анатолій Будніков народився у селі Велика Мечетня, що на Миколаївщині. 1977 року закінчив місцеву школу та вступив до морехідного училища. Проходив службу в лавах Збройних Сил СРСР. Після служби працював у міліції. Згодом із дружиною Любов'ю Іванівною працював у Києві на будівництві. Проживав у Печерському районі столиці[1]. Після важкої травми дружини (перелом хребта) зайнявся її опікою, залишивши квартиру в Києві дітям та переїхавши до Миколаївської області[2].

У серпні 2014 був мобілізований до лав 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ в званні «сержант». Про те, що рушив на фронт, повідомив рідним уже з потяга. З осені 2014 року брав участь у антитерористичній операції на сході України, учасник боїв за Дебальцеве.

У січні 2015 ботримав короткотривалу відпустку, після чого повернувся до частини. 18 лютого 2015 загинув під час виходу українських військ із Дебальцевого — уночі терористи оточили пост і обстріляли. Буднікову відірвало ногу й руку. Евакуаційний автомобіль обстріляв снайпер.

Без Анатолія залишились дружина та діти. Дружина після смерті чоловіка знайшла в собі сили опікуватися ветеранами війни.

Похований у Києві на Берковецькому цвинтарі.

Відзнаки та нагороди
  • Орден «За мужність» III ст. (13 серпня 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[3].
  • 11 вересня 2015 року у Великомечетнянській середній школі, де навчався Анатолій Будніков, було відкрито меморіальну дошку на честь загиблого[4].

Примітки
  1. На Печерську попрощались з Героєм – захисником України. Офіційний сайт Печерської РДА. Процитовано 2 січня 2019.
  2. «С лестничной клетки, где уже вовсю полыхал огонь, я услышала крик «Мама!» и с ужасом поняла, что мой 12-летний сын… вернулся в горящий дом, чтобы спасти меня» (рос.). «Факты и комментарии». Процитовано 2 січня 2019.
  3. Указ Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Він стояв заради нас на сторожі волі та Незалежності. Газета «Кривоозерщина». Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.