Будівля Токійського столичного уряду
Токійська столична урядова будівля (яп. 東京都庁舎) чи Токійська мерія[2][3] (яп. 都庁) - місце розташування Токійського столичного уряду, під керівництвом якого знаходяться не лише 23 особливих райони, але і всі містечка та селища Токіо.
| Токійська столична урядова будівля 東京都庁舎 | |
|---|---|
![]() | |
| Інформація | |
| 35°41′22″ пн. ш. 139°41′30″ сх. д. | |
| Розташування | особливий район Сіндзюку, Токіо, Японія |
| Країна |
|
| Статус | Завершено |
| Стиль | постмодерна архітектура |
| Початок будівництва | 1988 |
| Завершено | 1988–1991 |
| Відкрито | 1991 |
| Використання | урядова будівля |
| Висота | |
| Дах | 242.9 м |
| Технічні деталі | |
| Кількість поверхів | 48 |
| Загальна площа | 27,500 м² |
| Вартість | ¥ 157 біл. |
| Інше | |
| Архітектор | Танґе Кендзо |
| Сайт |
yokoso.metro.tokyo.lg.jp yokoso.metro.tokyo.lg.jp/en/ |
| |
Короткі відомості
Розташоване в Сіндзюку. Було найвищою будівлею в Токіо в період з лютого 1991 року по січень 2007 року, коли цей титул перейшов до Midtown Tower.
Будівля являє собою комплекс з трьох структур, кожна з яких займає міський квартал. Найвищим і найпомітнішим є «Токійська урядова будівля № 1», 48-поверхова вежа яка розходиться на дві секції на 33-му поверсі.
Проектуванням будівлі (яке повинно було нагадувати комп'ютерний чип) займався архітектор Кендзо Танґе (з асистентами). В архітектурі можна знайти багато символічних посилань, це стосується в першу чергу вищезгаданого розколу, який схожий з готичним собором.
Оглядові майданчики на двох останніх поверхах обох веж доступні для безкоштовного відвідування. Там знаходиться безліч сувенірних магазинів. Дозволено користуватися камерами без штативів.
Інші дві будівлі, 8-ми поверхова Токійська Столична Асамблея та 37-поверхова «Токійська урядова будівля № 2», створюють єдиний комплекс.
Примітки
- archINFORM — 1994.
- Metropolitian Government Building. Skyscraperpage.com. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 15 лютого 2010.
- Tokyo City Hall, Tower I. Emporis.com. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 15 лютого 2010.

