Букачівці

Букачі́вці — селище міського типу, адміністративний центр Букачівської селищної об'єднаної територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

смт Букачівці
Герб Букачівців
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Рада Букачівська селищна рада Букачівської СОТГ
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване —
Перша згадка 1438
Магдебурзьке право 12 березня 1510.
Статус із 1940 року
Площа 3,5 км²
Населення ▼ 1251 (01.01.2018)[1]
Густота 357,4 осіб/км²
Поштовий індекс 77065
Телефонний код +380 3435
Географічні координати 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д.
Висота над рівнем моря 245 м
Водойма р. Свірж
Відстань
Найближча залізнична станція: Букачівці
До райцентру:
 - автошляхами: 51,1 км
До обл. центру:
 - залізницею: 51 км
 - автошляхами: 51,1 км
Селищна влада
Адреса 77065, Івано-Франківська обл., Іван-Франківський р-н, смт Букачівці, вул. Чорновола, 34
Голова селищної ради Вітер-Любиневич Олександра Іванівна
Вебсторінка [Букачівська селищна рада]
Карта
Букачівці
Букачівці

Географія

Розташоване на лівому березі Дністра, за 51 км від Івано-Франківська. Залізнична станція на лінії Львів-Чернівці. До складу Букачівської СОТГ входять наступні села : Букачівська Слобода, Витань, Посвірж, Козари, Колоколин, Чагрів, Чернів, Вишнів, Зруб, Журавенко, Луковець-Вишнівський та Луковець-Журівський. Букачівецький протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.[2]

Історія

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком[3]. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce)[4].

12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом[5]. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з'явилися і перші євреї[6]. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв[6].

У травні 1745 року тут "гостювали" опришки.

З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.

Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станіславського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[7].

У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв)[8]. Єврейське населення знищено під час Другої світової війни[6].

З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.

29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПА[9].

17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.[10]

Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року[6]. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні[6]. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква[6].

Відомі люди
  • проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії.
  • Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.[11]
  • Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Уродженці
  • Мазур Михайло Йосифович (нар. 4 травня 1955) — журналіст, письменник; заслужений журналіст України, секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ[12]; автор фотовиставки «Букачівці — моя мала Батьківщина» та книги «Букачівці. Опільське містечко на берегах Свіржа», присвячених селу[13]

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Букачівецький протопресвітеріат
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.
  4. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)
  5. Matricularum Regni Poloniae Summaria. - pars.IV. vol.1. - №970.
  6. Слободян, 2004, с. 213.
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  8. Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
  9. Motyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279
  10. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — ISBN 966-8090-63-2
  11. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)
  12. Спілка єднає не внесками, а цікавими справами, – Михайло Мазур. НСЖУ, 08/05/2020
  13. Михайло Мазур присвятив фотовиставку своїй малій батьківщині. Курс, 22.08, 2014

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.