Бушир

Бушир[1], Бушір[2] (перс. بوشهر‎) — місто і столиця іранської провінції Бушир, порт на березі Перської затоки.

Бушир
بوشهر
Пляж у Буширі
Пляж у Буширі
Основні дані
28°58′00″ пн. ш. 50°50′00″ сх. д.
Країна  Іран
Регіон Бушир
Столиця для Бушир і Бушир
Засновано 1736
Населення 161 674
Висота НРМ 8 м
Телефонний код (+98) 0771
Часовий пояс +3:30
GeoNames 139817
Поштові індекси 75131–75461
Міська влада
Вебсайт http://www.bushehrcity.ir
Мапа
Бушир
Бушир (Іран)
 Бушир у Вікісховищі

Населення міста — 165,4 тис. осіб (2005). В місті живуть переважно перси-шиїти, також представники арабської та африканської меншин.

Географія

Бушир розташований на південному заході країни на березі Перської затоки.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 33.3 °C (92 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 14.4 °С (58 °F).[3]

Клімат Бушира
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 25 26 36 36 40 41 42 40 40 38 36 26 42
Середній максимум, °C 16 18 21 26 31 33 35 35 34 30 25 19 27
Середня температура, °C 14 16 20 24 28 31 33 33 32 28 22 17 25
Середній мінімум, °C 12 13 17 21 26 29 31 31 29 25 20 15 23
Абсолютний мінімум, °C −1 0 5 2 16 13 23 22 21 11 7 6 −1
Днів з опадами 5 4 3 2 1 0 0 0 0 2 2 4 23
Джерело: Weatherbase

Історія
Бушир у 1840 році. Автор — Ежен Фланден (1809—1889)
Вид на місто, 1973 рік

Бушир був заснований у 1736 році Надир-шахом на місці стародавнього поселення Рішехр. У 1763 році Карім-хан дозволив Британській Ост-Індській компанії заснувати в Буширі свій «перевалочний пункт». До кінця XVIII століття англійці побудували в Буширі повноцінну військово-морську базу. У XIX столітті Буширський порт стає одним з найбільших на березі Перської затоки. У 1856 році англійці окупували місто в ході Англо-перської війни 1856–1857. Міський гарнізон здався 9 грудня 1856 року.

У 1915 році, під час Першої світової війни місто було знову захоплене англійцями з метою не допустити поширення там впливу німців.

Під час Другої світової війни Бушир, поряд з іракською Басрою, був основним портом, яким у СРСР (через територію Ірану) доставлялися товари по ленд-лізу (в основному військові автомобілі своїм ходом).

Населення

Більшість населення складають перси-шиїти. Також у місті проживають арабська та африканська меншини.

Економіка

У районі Бушир будується атомна електростанція. Будівництво було розпочато в 1975 році німецьким концерном Kraftwerk Union і зупинено в 1980 році через санкції проти Ірану після Ісламської революції. У 1992 році підписано міжурядову угоду про будівництво в Ірані АЕС з російськими реакторами ВВЕР-1000. У 1998 року компанія «Атомстройекспорт» приступила до добудови. Через умови, які висунув Іран, щодо використання німецьких споруд і устаткування (поставлені умови є надзвичайно технічно складним завданням) реалізація проекту затяглася[4][5]

Відомі особистості

В поселенні народився:

Примітки
  1. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
  2. Іран // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Клімат Бушира
  4. АЭС «Бушир» (Иран). Атомстройэкспорт. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 1 листопада 2010.
  5. М.Сторожевой (23 серпня 2010). Немного о Бушире. AtomInfo.Ru. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 1 листопада 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.