Бівер (озеро)
Озеро Бівер — епішельфове озеро, розташоване у Східній Антарктиді, найбільше з озер цього типу[1].
| Бівер | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 70°46′ пд. ш. 68°18′ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна | ||||
| Регіон | Територія Антарктичного договоруd | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | epishelf laked | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 110 км² | |||
| Висота | 0 м | |||
| Довжина | 11 км | |||
| Ширина | 8 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Geonames | 6622726 | |||
[[Файл:|296px|Бівер (озеро). Карта розташування: Земля]]  Бівер (озеро) (Земля) | ||||
|
||||
|
| ||||
Озеро має пласку ділянку льоду, що межує з нерівною поверхнею південної частини шельфового льодовика Еймері. Озеро було відкрито в 1956 році членами австралійської антарктичної експедиції; Австралійці інтенсивно використовували його як посадковий майданчик для літака De Havilland Canada DHC-2 Beaver[2][3], від чого походить назва озера.
Характеристика
Озеро розташоване на Землі Мак-Робертсона в Оазі Еймері, вільній від льоду території континенту на стику льодовика Ламберта і шельфового льодовика Еймер[4].
Вже в 1958 році австралійські дослідники помітили, що озеро Бівер зазнає припливи та відпливи, хоча знаходиться за 250 км від Південного океану. Озеро має гідравлічне сполучення з океаном[3]: прісна вода озера розташована над глибинною морською водою, а шельфовий льод є бар'єром, що перешкоджає її стіканню. Озеро Бівер — оліготрофне озеро, але є і живі організми, в тому числі Boeckella poppei, яка крім оази Еймері ніде не зустрічається у Східній Антарктиці[1].
Живеться водою, що витікає з невеликого, але глибокого озера Радок, розташованого в одній оазі. У минулому потік води був інтенсивним, про що свідчить глибока ущелина, висічена нею з крутими стінами — ущелина Пагодрома[3].
Присутність людини
В 1957 році австралійці створили літню станцію на рівному льоду південної частини озера. Поверхня льоду використовувалася як летовище як дослідниками з Австралії, так і Радянського Союзу, які почали досліджувати гори Принс-Чарльза в 1970-х роках. В 1982 році радянські полярники заснували літню полярну станцію Союз на півострові Джетті[3]. З січня 1995 року на західному березі озера є австралійська літня станція, який може приймати до 10 осіб влітку з листопада по лютий[5]. Поруч була встановлена контрольна станція GPS[6].