Білогірськ

Білогі́рськ (до 1944 року — Карасубаза́р; крим. Qarasuvbazar) — місто в Україні, адміністративний центр Білогірського району Автономної Республіки Крим. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).

Білогірськ
Герб Білогорська
Основні дані
Країна  Україна
Область Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Білогірський район
Код КОАТУУ: 0120710100
Засноване 13 ст.
Колишня назва Карасубазар
Статус міста з 1926 року
Населення ▲18 252 (01.01.2014)[1]
Площа 5.42 км²
Густота населення 3367.53 осіб/км²
Поштові індекси 97600-97609
Телефонний код +380-6559
Координати 45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д.
Висота над рівнем моря 189 м
Водойма Біюк-Карасу
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 43 км
До обл./респ. центру
 - фізична 40 км
 - автошляхами 45,2 км
До Києва
 - фізична 668 км
 - автошляхами 844 км
Міська влада
Рада Білогірська міська рада
Адреса 97600, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13
Вебсторінка Білогірська міськрада

Білогірськ у Вікісховищі

Карта
Білогірськ
Білогірськ

Населення

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші.

Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.

Назва
Карло Боссолі. Карасубазар.

Історична назва міста — Карасубазар (змінена після депортації кримських татар), у перекладі з кримськотатарської означає «ринок на Карасу». Карасу — невелика річка, на якій розташоване місто. Її назва дослівно перекладається на українську як «чорна вода» (qara — чорний, suv — вода), у тюркських мовах так називають річки, що починаються виступаючими з-під землі джерелами (на відміну від aq suv — білої води — поточної з гірських льодовиків).

Греки називали місто Маврон Кастрон (чорний замок).

Історія

У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, у кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг османсько-татарські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 12968 осіб (6603 чоловічої статі та 6365 — жіночої), з яких 2515 — православної віри, 3191 — юдейської, 6330 — магометанської[2].

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

Економіка

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

Соціальна сфера

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Також є краєзнавчий музей, готель.


Пам'ятки
Караван-сарай Таш-Хан XIII—XVI ст.
Скеля Ак-Кая
  • Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°03′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.), зведеного в XV ст.
  • Поблизу міста, біля села Біла Скеля (Ак-Кая), розташований дивовижний пам'ятник природи — скеля Ак-Кая.
  • Сафарі-парк «Тайган», у якому близько 50 африканських левів вільно живуть на площі більш ніж 30 га. Відвідувачі парку можуть спостерігати левів в умовах природної природи Криму. При цьому відвідувачі знаходяться на безпечних спеціально обладнаних мостах, розташованих над територією з левами. Довжина оглядових мостів над сафарі-парком складає більше 1 км.

На території міста встановлено пам'ятники:

  • на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над османсько-татарськими військами в 1777,
  • воїнам і партизанам Другої світової війни,
  • на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
  • Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
  • воїнам-афганцям.

Відомі люди

У 1620–1622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.

У Білогорську народились:

Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.

Міста-побратими

Галерея
  • Будинок культури в Білогірську
  • вул. Луначарського
  • річка Біюк-Карасу
  • Соборна мечеть

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.