Бірманська арфа (фільм, 1956)
«Бірманська арфа» (яп. ビルマの竪琴 Бірума но татеґото) — чорно-білий японський фільм 1956 року, поставлений режисером Коном Ітікавою за однойменним романом Мішіо Такеями (1946). Був першим фільмом Ітікави, показаним за межами Японії[1]. Стрічка завоювала дві премії Венеційського кінофестивалю (1956) і премію «Майніті» за найкращу музику до фільму (1957). Фільм номінувався від Японії на здобуття премії «Оскар» 1957 року в категорії за Найкращий фільм іноземною мовою[2]
.
| Бірманська арфа | |
|---|---|
| яп. ビルマの竪琴 | |
![]() | |
| Жанр | воєнна драма |
| Режисер | Кон Ітікава |
| Продюсер | Масаюкі Такаґі |
| Сценарист | Натто Вада |
| На основі | роману Мішіо Такеями |
| У головних ролях |
|
| Оператор | Мінору Йокояма |
| Композитор | Акіра Іфукубе |
| Художник | Акіра Накаї |
| Кінокомпанія | Nikkatsu |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 116 хв. |
| Мова | японська |
| Країна |
|
| Рік | 1956 |
| Дата виходу |
(частина 1) 21 січня 1956; (частина 2) 12 лютого 1956 ( |
| IMDb | ID 0049012 |
| Рейтинг |
IMDb: |
У 1995 році Бірманська арфа була включена до списку 45-ти найвидатніших фільмів усіх часів, складений у Ватикані до сторічного ювілею кінематографа[3].
У 1985 році Кон Ітікава зняв кольоровий ремейк фільму з іншими акторами.
Сюжет
1945 рік, Бірманська операція Другої світової війни. Рядовий першого класу Мідзушіма із загону капітана Іноуе навчився грати на саунзі, бірманській арфі, і тепер в загоні співають під саунг задля підняття бойового духу солдатів. Сховавшись у селі, загін розуміє, що оточений британськими військами. Їх повідомляють, що Японія капітулювала, і загін здається. Капітан просить Мідзушіму відправитися в гори, щоб умовити здатися групу солдатів, що й досі воюють. Британці дають Мідзушімі півгодини на переговори, які ні до чого не приводять — солдати вирішують битися до кінця. Мідзушіма збирається попросити ще часу і майструє білий прапор. Солдати, думаючи, що він вирішив здатися від їхнього імені, б'ють його і залишають непритомного на підлозі печери. Британська артилерія відкриває вогонь, від якого гинуть усі, окрім Мідзушіми, що залишився в печері. Мідзушіма, якого вилікував бірманський чернець, в чернечому одязі бродить у пошуках табору, де розміщується його загін. Зустрічаючи на шляху безліч убитих, він вирішує допомогти ховати їх і молитися за упокой їхніх душ.
Тим часом капітан Іноує купує у місцевої старої, що приносила їм їжу в обмін на різні предмети, папугу і вивчає його фразу: «Мідзушіма, повернемося в Японію разом!» Солдати просять стару передати папугу захожому ченцеві, в якому вони впізнають Мідзушіму. Пізніше стара приносить в загін іншу папугу, передану ченцем. Цей птах повторює фразу: «Я не можу повернутися!» З папугою капітанові передають довгий лист, в якому Мідзушіма пише, що не може повернутися, тому що повинен ховати мертвих і молитися за мир на землі. Капітан зачитує солдатам цей лист лише на кораблі, на якому їх везуть на батьківщину — в Японію.
У ролях
- Рентаро Мікуні ···· капітан Іноує
- Сьодзі Ясуй ···· Мідзушіма
- Дзюн Хамамура ···· Іто
- Такетоші Найто ···· Кобаяші
- Сюнджі Косуга ···· Макі
- Ко Нішімура ···· Баба
- Кейшічі Накахара ···· Такаґі
- Тошіакі Іто ···· Хашімото
- Томіо Аокі ···· Ояма
- Таніе Кітабаяші ···· стара
Знімальна група
- Автор сценарію — Натто Вада (за романом «Бірманська арфа» (яп. ビルマの竪琴, 1946) Мішіо Такеями )
- Режисер-постановник — Кон Ітікава
- Продюсер — Масаюкі Такаґі
- Композитор — Акіра Іфукубе
- Оператор — Мінору Йокояма
- Монтаж — Масанорі Цуджі
- Художник-постановник — Акіра Накаї
- Арт-директор — Такасі Мацуяма
- Звук — Масакадзу Камія
- Хореограф — Харухі Йокояма
Визнання
| Нагороди та номінації фільму «Бірманська арфа»[4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1956 | Венеційський міжнародний кінофестиваль | Золотий лев | Бірманська арфа | Номінація | |
| Приз Сан-Джорджо | Кон Ітікава | Нагорода | |||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Бірманська арфа | Нагорода | |||
| Спеціальна згадка | Кон Ітікава (за благородство його образів) | Нагорода | |||
| 1957 | Премія Оскар | Найкращий фільм іноземною мовою | Бірманська арфа | Номінація | |
| Премія «Майніті» | Найкраща музика до фільму | Акіра Іфукубе | Нагорода | ||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові | Кон Ітікава | Номінація | ||
Примітки
- Tony Rayns (16 березня 2007). The Burmese Harp: Unknown Soldiers. The Criterion Collection. Процитовано 26.11.2016.
- The 29th Academy Awards (1957) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 26.11.2016.
- Vatican Best Films List. Офіційний сайт Конференції католицьких єпископів США (англ). Архів оригіналу за 22.07.2013. Процитовано 26.11.2016.
- Нагороди та номінації фільму «Бірманська арфа» на сайті IMDb
Посилання
Бірманська арфа на сайті IMDb (англ.)
(станом на 26.11.2016)- ビルマの竪琴 (<Бірманська арфа) на сайті Japanese Movie Database (яп.)
- «Бірманська арфа» на сайті Rotten Tomatoes (англ.)

- Бірманськая арфа на сайті AllMovie (англ.)

