Біївці (Лубенський район)
Біївці́ — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 285 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бієвецька сільська рада.
| село Біївці | |
|---|---|
 Садиба-музей В. Симоненка селі Біївці | |
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Лубенський район |
| Рада | Бієвецька сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 285 |
| Поштовий індекс | 37523 |
| Телефонний код | +380 5361 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°08′37″ пн. ш. 32°54′09″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
104 м |
| Водойми | р. Удай, Вільшанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37500, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Бієвці |
| Карта | |
  Біївці | |
 Біївці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село Біївці є на правому березі річки Удай і при впадінні в неї Вільшанки, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Горобії, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Халепці, на протилежному березі — село Постав-Мука (Чорнухинський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює стариці й заболочені озера.
Історія
- У 1750 році село перейшло з Лубенської сотні в Снітинську сотню Лубенського полку.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 416 осіб, з яких 179 чоловіків та 237 жінок[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 272 особи[2].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,19 % |
| російська | 2,46 % |
| білоруська | 0,35 % |
Економіка
- Молочно-товарна і птахо-товарна ферми.
- «Удай», ТОВ.
Об'єкти соціальної сфери
- Школа I-II ст.
Відомі люди
- Мисник Прокіп Дмитрович — український письменник, критик, журналіст.
- Симоненко Василь Андрійович — український поет і журналіст, шістдесятник.
Односельці
- Павленко Михайло Юхимович, 1918 р. н., с. Біївці Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта неповна середня. Червоноармієць. Заарештований 25 вересня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом Московського фронту ППО 30 жовтня 1942 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки. Реабілітований Прокуратурою Московського ВО 17 березня 1993 р.[4]
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.