Ващенко Костянтин Ілліч
| Костянтин Ілліч Ващенко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 грудня 1900 (7 січня 1901) Козелець, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер |
4 вересня 1992 (91 рік) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСРУкраїна |
| Діяльність | металург |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Галузь | ливарне виробництво |
| Заклад | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор технічних наук |
| У шлюбі з | Ващенко Лідія Станіславівна |
| Нагороди |
      |
Костянтин Ілліч Ващенко (нар. 26 грудня 1900 (7 січня 1901), Козелець — 4 вересня 1992, Київ) — український вчений у галузі ливарного виробництва, доктор технічних наук, професор.
Біографія
Народився 26 грудня 1900 (7 січня 1901) року у містечку Козельці (нині селище міського типу Чернігівської області). У 1930 році закінчив Київський політехнічний інститут після чого викладав у ньому. У 1934 році захистив кандидатську дисертацію з проблем перероблення вагранкового чавуну на сталь для виливків у малих бесемерівських конверторах. У передвоєнні роки разом з працівниками заводу «Більшовик» вперше в країні впровадив у виробництво технологію лиття деталей хімічної апаратури з корозійностійкого в лужному і кислотному середовищах чавуну.
В роки німецько-радянської війни разом з іншими співробітниками інституту був евакуйований до Ташкента. Був включений до структури Середньоазіатського індустріального інституту і став одним з перших радянських творців особливо міцного сірого модифікованого чавуну, необхідного для масового виробництва литих корпусів артилерійських мін, снарядів, авіабомб та інших типів боєприпасів. Брав участь у проектуванні і будівництві Середньоазіатського металургійного заводу. За цей трудовий внесок наприкінці війни був нагороджений орденом Червоної Зірки.
У 1945 році в Середньоазіатському індустріальному інституті захистив докторську дисертацію з проблем виробництва виливків з високоміцного модифікованого сірого чавуну з пластинчастим графітом. У 1944–1974 роках був завідувачем кафедри ливарного виробництва чорних та кольорових металів Київського політехнічного інституту. Член КПРС з 1953 року.
Помер у 1992 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність
Основні праці стосуються хімічно стійких сплавів, чавунного та кольорового литва, формувальних матеріалів. Під його керівництвом підготовлено біля двох тисяч спеціалістів-ливарників, 6 докторів і близько 80 кандидатів технічних наук. Остання друкована праця К. І. Ващенка в співавторстві з В. С. Шуміхіним «Плавка и внепечная обработка чугуна для отливок», видана у 1991 році, залишається основним підручником для студентів кафедр металургійного профілю вузів з дисципліни «Чавунне литво».
Відзнаки
Заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1964 року). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, орденом Червоної Зірки, багатьма медалями та іншими державними відзнаками[1].
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.