Велика Мечеть

Велика мечеть або мечеть Омеядів (араб. جامع بني أمية الكبير‎) — одна з найбільших та найдавніших мечетей у світі, розташована в Дамаску; архітектурна пам'ятка XII ст., частина Старого міста Дамаска, яке входить до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО[2].

المسجد الحرام
Велика мечеть
Велика мечеть, або Мечеть Омеядів
33°30′43″ пн. ш. 36°18′24″ сх. д.
Тип споруди мечеть[1] і пам'ятка архітектури
Розташування Сирія, Дамаск
Початок будівництва 706
Кінець будівництва 715
Будівельна система мармур і камінь
Стиль Ісламська архітектура
Належність Іслам
Стан Світова спадщина ЮНЕСКО
Оригінальна назва араб. جامع بني أمية الكبير‎
Присвячення Іван Хреститель
Велика Мечеть (Сирія)
 Велика Мечеть у Вікісховищі

Короткий опис
Святиня Ях'я (Іоана Хрестителя) всередині мечеті

Мечеть неодноразово перебудовувалася. Спочатку на її місці був арамейський храм бога Хадада, потім — Юпітера Дамаського. Пізніше він перетворився на візантійську базиліку Святого Захарія, потім — на церкву Святого Іоанна Хрестителя й, нарешті, на мечеть. Деякий час християни й мусульмани молилися там разом. Так тривало 70 років. Але 708 року каліф Аль-Валід ібн Абд аль-Малік конфіскував храм, дозволивши християнам побудувати декілька церков та повернув забрані раніше[джерело?].
Мечеть Омеядів — єдина, де збережено християнську мозаїку, а також відомі фрески з сонячної «смальти», які було виготовлено за тією ж технологією, що й мозаїки Равенни.

У мечеті розташована каплиця святого Іоанна Хрестителя (пророк Ях'я в ісламській традиції), де зберігається голова святого. В окремому приміщенні при мечеті зберігаються волосина з бороди пророка Мухамеда та голова Хусейна — сина четвертого «праведного» пророка Алі, зятя пророка Мухамеда.

2013 року мечеть було значно пошкоджено внаслідок інтенсивних боїв. Сирійське провладне агентство САНА звинуватило в цьому бойовиків радикального ісламістського угрупування «Джебхат ан-нусра» («Фронт перемоги»), опозиціонери однак стверджують, що мечеть потрапила під обстріл танків сирійської армії[джерело?].

Примітки
  1. archINFORM — 1994.
  2. http://whc.unesco.org/en/list/20/indicators/

Література
  • Talal Akili: The Great Mosque of Damascus. From Roman Temple to Monument of Islam. ARCOD, Damaskus 2009.
  • Gerhard Schweizer: Syrien. Religion und Politik im Nahen Osten. Klett-Cotta, Stuttgart 1998, ISBN 3-608-93396-4.
  • Frank Rainer Scheck, Johannes Odenthal: Syrien. Hochkulturen zwischen Mittelmeer und Arabischer Wüste. 4. Auflage, DuMont, Ostfildern 2009, ISBN 978-3-7701-3978-1, S. 141—147
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.