Венеційський купець (фільм, 2004)
«Венеційський купець» (англ. The Merchant of Venice) — екранізація однойменної п'єси Вільяма Шекспіра. Фільм не рекомендований для перегляду особами молодше 16 років.
| Венеційський купець | |
|---|---|
| The Merchant of Venice | |
![]() | |
| Жанр | Історична мелодрама, трагікомедія |
| Режисер | Майкл Редфорд |
| Продюсер | Едвіж Фенек і Michael Cowand |
| Сценарист | Майкл Редфорд |
| На основі | п'єса Вільяма Шекспіра «Венеційський купець» |
| У головних ролях |
Аль Пачіно Джеремі Айронс Джозеф Файнс |
| Оператор | Бенуа Деломе |
| Композитор | Жослін Пук |
| Художник | Bruno Rubeod |
| Кінокомпанія | Spice Factory Ltd., Avenue Pictures Productions, UK Film Council, Film Fund Luxembourg, Delux Productions |
| Дистриб'ютор | Sony Pictures Classicsd, Netflix і FandangoNow |
| Тривалість | 138 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
|
| Рік | 2004 |
| Кошторис | 30 млн доларів[1] |
| Касові збори | 21,417,725 $[1] |
| IMDb | ID 0379889 |
| sonypictures.com/classics/merchantofvenice/ | |
Сюжет
Дія фільму відбувається у Венеції, мешканці якої від природи є життєрадісними, безтурботними, щедрими людьми. Вони недолюблюють та насміхаються з іновірця-юдея Шейлока (Аль Пачіно) — похмурого, жадібного лихваря, який рахує кожну копійку. А Шейлок відповідає їм тою ж монетою. Конфлікт загострюється до того, що кровопролиття здається вже неминучим. Але тут втручається творча сила жіночого кохання, яка сміливо протистоїть чоловічим амбіціям й перемагає. Дочка Шейлока Джессіка закохується в юнака з-поміж місцевої знаті. І, попри гнів й протидію батька дівчини, закоханим урешті-решт вдається возз'єднатися.[2] Фільм продюсувала відома італійська та французька акторка Едвіж Фенек.
В ролях
| Актор | Персонаж |
|---|---|
| Аль Пачіно | Шейлок |
| Джеремі Айронс | Антоніо |
| Джозеф Файнс | Бассаніо |
| Лінн Коллінз | Порція |
| Зулейха Робінсон | Джессіка |
| Кріс Маршалл | Ґраціано |
| Чарлі Кокс | Лоренцо |
| Гезер Ґолденгерш | Нерісса |
| Маккензі Крук | Ланцелот Гоббо |
| Джон Сешинз | Салеріо |
| Грегор Фішер | Соланіо |
| Рон Кук | Старий Гоббо |
| Аллан Кордунер | Тубал |
| Антон Роджерс | Граф |
| Девід Гервуд | Принц Марокко |
| Антоніо Джил | Арагон |
| Ал Вівер | Стефано |
| Норберт Конн | Лікар Белларіо |
| Марк Маєс | Куш |
| Пітер Ріменс | Англійський барон |
Режисерське трактування
Майкл Редфорд намірено змістив акценти Шекспірівської комедії, створивши, швидше, драму. По-перше, конфлікт християнина Антоніо (Джеремі Айронс, «Лоліта») та юдея Шейлока в Шекспіра, поданий як протиборство праведного та неправедного, в фільмі подано далеко не так однозначно. Проблему релігійного та національного шовінізму поставлено в фільмі доволі гостро, й перехід Шейлока в чужу для нього віру подано як насилля над ним й трагедія (в Шекспіра це більше дар, аніж покарання).
По-друге, не менш значною, аніж головний конфлікт, зроблено лінію стосунків Антоніо та Бассаніо (Джозеф Файнс, «Ворог біля воріт», («Закоханий Шекспір»). В оригіналі родинні та дружні почуття Антоніо до Бассаніо є сюжетотворчим фактором й не більше. В фільмі Редфорда Антоніо є закоханим в свого родича та друга, при тому настільки, що готовий заплатити за його добробут ціною життя. Трагедія закоханості, нехай й небезроздільної, але й не розділеної — Бассаніо заради Антоніо готовий хіба що запропонувати гроші своєї дружини як викуп — проходить через весь фільм.
Можна також вказати на те, що слова Тубала про дочку Шейлока, Джессіку, ніби-то вона виміняла перстень своєї матері на мавпочку — суцільна брехня (в кінці фільму ми бачимо цей перстень на пальці дівчини). В п'єсі Шекспіра перевірити ці слова, звичайно, неможливо, але за законами сцени вони, швидше за все, є правдою.
Примітки
Посилання
- Інтерв'ю з Файнсом про фільм(рос.)
- Рецензія Марії Сотникової(рос.)
- «ВенеціЙський купець» на ozon.ru(рос.)
