Верещагін Василь Васильович
Василь Васильович Верещагін (нар. 26 жовтня 1842, Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія — пом. 31 березня 1904, біля Порт-Артура) — російський художник-баталіст.
| Верещагін Василь Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Верещагин Василий Васильевич | ||||
![]() | ||||
| При народженні | Верещагин Василий Васильевич | |||
| Народження |
26 жовтня 1842 Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 31 березня 1904 (61 рік) | |||
|
в морі на броненосці, біля Порт-Артура (загиблий у бою) | ||||
| Національність | росіянин | |||
| Країна |
| |||
| Жанр | портрет, пейзаж, батальний жанр | |||
| Навчання | Морський кадетський корпус, Петербурзька Академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, письменник, військовослужбовець | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Роки творчості | 1863—1903 | |||
| Вчитель | Жан-Леон Жером | |||
| Член | Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв | |||
| Твори | портрет, пейзаж, батальний жанр | |||
| Брати, сестри | • Aleksandr Vereshchagind, Nikolay Vereshchagind і Sergey Vereshchagind | |||
| Нагороди | ||||
| Автограф |
| |||
|
| ||||
|
| ||||
Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).
Життєпис
Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років вступив до Морського кадетського корпусу. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.
Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовиками; старший, Микола — громадським діячем.
Навчання
Після виходу у відставку поступив в Петербурзьку академію мистецтв, де вчився в 1860-1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав у Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864-1865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.
Восени 1865 відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 провів, навчаючись у Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.
Запрошення у Туркестан
У 1867 Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану та командувач російських військ у Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканда, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»
У кінці 1868 художник їде до Петербурга, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.
Мандри

У 1871 переїхав у Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 влаштував персональну виставку «туркестанських» творів у Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 відбулася виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 повернувся до Парижа.
Дізнавшись весною 1877 про початок російсько-турецької війни, негайно відправився до регулярної армії, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандувача Дунайської армії з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь у деяких битвах. У червні 1877 отримав важке поранення.
У 1882—1883 знову подорожував Індією. У 1884 відвідав Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.
У 1901 відвідав Філіппінські острови, в 1902 — США і Кубу, в 1903 — Японію.
Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з Іваном Тургенєвим, Львом Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, Іллєю Рєпіним[1].
Несподівана смерть
У 1904, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.
Загинув в битві під Порт-Артуром у результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.
Живопис

- «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
- «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
- «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
- «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
- «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
- «Після поразки (Переможені)», 1868
- «Руїни театру в Чугучаку» (1869)
- «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
- «Жебраки в Самарканді» (1870)
- «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
- «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
- «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
- «Варвари» — до неї входять картини «Виглядають» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
- «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871—1872)
- «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874—1876)
- «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк)
- «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
- «В турецькій покійницькій», 1881
- «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)
- «Тифліс» (зібрання (колекція) Градобанку, Київ)
Обрані картини Верещагіна

Наполеон на Бородінських висотах, 1897
У підкореній Москві («Підпалювачі» або «Розстріл у Кремлі»), 1887-1888

Шипка-Шейново. Скобелєв під Шипкою
Про війну, 1873, Третьяковська галерея
Шпигун, Київська картинна галерея
Ад'ютант
Смертельно поранений, 1873
«Шлях військовополонених», 1879, Бруклінський музей
Вид на Кримські гори
Торжествують,1872
Самарканд, 1869

Араб на верблюді, 1869-1870
Двері Тимура (Тамерлана), 1872
Японка, 1903
Гімалаї увечері, 1875
Придушення індійського повстання англійцями, 1884, ймовірно знищена
Вечір на озері. Один з павільйонів на Мармурової набережній в Раджнагарі (князівство Удайпур), 1874
Раджнагар. Мармурова, прикрашена барельєфами набережна на озері в Удайпурі, 1874
Араб на верблюде, 1869—1870
Бания (торговец). Бомбей, 1874—1876
Афганец, 1867—1868
Бухарский солдат (сарбаз), 1873
Бхил, 1884
В горах Алатау. 1869-1870
Высматривают, 1873
Гималаи вечером, 1875
Гималайский пони, 1875
Всадник-воин в Джайпуре, 1881
Горный ручей в Кашмире, 1875
Два ястреба (Башибузуки), 1878-1879
Священник парс (огнепоклонник). Бомбей, 1874-1876
Портрет бачи, 1867-1868
Икона Николы с реки Выя (верховья Пинеги), 1894
Мулла Рахим и мулла Керим по дороге на базар ссорятся, 1873
Киргизские кибитки на реке Чу, 1869-1870
Садовая калитка в Чугучаке, 1869-1870
Калмыцкая молельня, 1869-1870
Богатый киргизский охотник с соколом, 1871
Див. також
- 3410 Верещагін — астероїд, названий на честь художника[2]
- Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна
- Гедройць Микола Антонович
Примітки
- Музей им. В. В. Верещагина и город Николаев Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література та посилання
- Ковпаненко Н. Г. Верещагін Василь Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 482. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Верещагін Василь Васильович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Булгаков Ф. И. Василий Васильевич Верещагин и его произведения / Фототип. и автотип. изд. — Санкт-Петербург: тип. А. С. Суворина, 1896. — 95 с., [88] л. ил., портр.
- Демин Л. М. С мольбертом по земному шару: мир глазами В. В. Верещагина. — М.: Мысль, 1991. — 373, 2 с.
- Верещагин Василий Васильевич // профіль на сайті «Православная энциклопедия»
- Ілля Рєпін. Про Василя Верещагіна
