Владислав I Влайку

Владислав I Влайку (рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) (близько 1325 — бл. 1377) — Волощини з династії Басарабів, (1364 — бл. 1377), старший син і наступник волоського воєводи Ніколає Александру.

Владислав I Влайку рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă)
Владислав I Влайку
Прапор Воєвода Волощини
1364 — 1377
Попередник:	Ніколає Александру
Наступник:	Раду I
Прапор Господар Волощини
Народження:	близько 1325
Смерть:	близько 1377
Країна:	Волощина
Рід:	Басараби
Батько:	Ніколає Александру
Мати:	Марія Лакфю
Діти:	Влад I Узурпатор
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Волощина між 13-м і 16-м століттями (темно-зеленим вказані області надані Лайошем I Владиславу I)

У 1364 році після смерті свого батька, Ніколає Александру, Владислав Влайку успадкував волоський трон. Він був васалом болгарського царя Івана Олександра[1]. У правління Владислава I відносини з Угорським королівством залишалися вкрай напруженими. Угорський король Лайош I Великий в 1365 році захопив Видин, столицю Відінського царства, а в 1370 році зайняв королівський престол у Польському королівстві. У 1366 році волоський воєвода Владислав I змушений був підписати перемир'я з Угорщиною і визнати себе васалом Лайоша Великого. Натомість угорський король закріпив за воєводою Волощини володіння Северіном, Амлашем і Фегерашом. У 1368 році угорські війська вторглися в Волощину, але були розбиті волоським прикордонним воєначальником Драгомиром. У 1369 в Валахію вперше вторглися загони турків-османів. У 1371 союзну македонсько-волоське військо було розгромлене турками у битві на річці Маріца. В 1375 році угорці відібрали у Владислава Банат Северін. У 1377 р. під натиском боярської опозиції Владислав I Влайку змушений був відмовитися від трону на користь свого молодшого брата Раду I.

Примітки

1. Bakalov, Istorija na Bǎlgarija, «Dobrotica (neizv.–okolo 1385)»

Джерела

• Constantinescu, N., Vladislav I 1364—1377, Editura Militară, București, 1979. (рум.)

Правителі Волощини
Попередник: Ніколає Александру	Господар Волощини 1418 — 1420	Наступник: Раду I