Воронове (Синельниківський район)

Во́ронове — село в Україні, у Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 481 особа. Орган місцевого самоврядування - Василівська сільська рада.

село Воронове
Країна  Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Синельниківський район
Рада Василівська сільська рада
Облікова картка Воронове 
Основні дані
Населення 481
Поштовий індекс 52551
Телефонний код +380 5663
Географічні дані
Географічні координати 48°08′47″ пн. ш. 35°15′17″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 65 м
Місцева влада
Адреса ради 52551, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с.Василівка-на-Дніпрі,вул.Яворницького,47
Сільський голова Пасько Наталія Володимирівна
Карта
Воронове
Воронове
Мапа

Географія

Село Воронове знаходиться на правому березі річки Плоска Осокорівка в місці впадання в неї річки Осокорівка, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Олександропіль, на протилежному березі - село Шевченка (Вільнянський район).

Історія

Село утворене переселенням мешканців давнього села Олексіївка, що лежало на правому березі Плосої Осокорівка при її усті у Дніпра, яке було затоплене водами Дніпровського водосховища.

Археологія

Палеолітична стоянка (датується 20 тисячами років тому) відкрито у села Вороновому.

Олексіївський могильник

У селі Олексіївка (затоплене водами Дніпровського водосховища; було розташоване на лівому березі річки Осокорівка при її впадінні у Дніпро) виявлено ранньослов’янське (антське) поселення (VI—VIII століття) з рештками гончарного виробництва.

Поблизу села знайдений могильник Маріупольського типу дніпро-донецької культури. Було знайдено три тілопокладення, що супроводжувалися металевими прикрасами кола «старожитностей антів». Одне з них було випадково розкрите у 1940 році, ще одне — у 1952, а останнє — розкопане власне О. В. Бодянським у 1953 році.

Ці поховання були пов’язані автором розкопок з «антським» поселенням над Тягинською заборою [1] у села Олексіївка.

Олексіївські поховання поклали початок дискусії про біритуальність поховальної практики носіїв пеньківської культури. Певні відомості є лише про поховання 1953 року, тоді як два інших були описані В. О. Бодянським за словами місцевих селян. Саме тому зарахування їх до кола «антських старожитностей» традиційно вважалося сумнівним уже з часів виходу перших узагальнюючих праць, присвячених пеньківським пам’яткам[2]. Таке скептичне відношення до наявності у пеньківського населення традиції тілопокладання закріплювалося і тим, що на всіх достовірно пеньківських могильниках були зустрінуті лише тілоспалення [3].

Інтернет-посилання

Примітки
  1. Бодянський, 1953, с. 57—58
  2. Березовець, 1963, с. 201
  3. Березовець, 1969
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.