Вулиця Гната Мартинця (Калуш)
Вулиця Гната Мартинця — одна з вулиць Калуша, розташована в районі Загір’я.
| Гната Мартинця Калуш | |
|---|---|
| Місцевість | Загір’я |
| Район | Загір’я |
| Розміщення | між вулицею Гірника та вулицею Церковна |
| Назва на честь | Гната Мартинця |
| Колишні назви | |
| Королівка, Папанінців | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 600 м. |
| Координати початку | 49°01′10″ пн. ш. 24°22′07″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°01′03″ пн. ш. 24°22′31″ сх. д. |
| Поштові індекси | 77301[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси | 3, 5 |
| Зупинки громадського транспорту | ЗКУ, Загір'я |
| Рух | відкритий |
| Покриття | асфальт, тротуар |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | одноповерхова житлова |
| Комерція | автошкола, сауна |
| Підприємства | металобаза, виробництво поліетиленової плівки |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
| |
Розташування
Простягається від вулицею Гірника, проходить через річку Млинівка до місточка через потічок, де переходить у вулицю Церковну. До вулиці Гната Мартинця прилучаються зліва вулиці (від початку до кінця):
- Карманського
- Орищака
- Відоняка
- Шота Руставелі
Історія
В дорадянські часи називалась Королівка.
У 1947 р. перейменована на вулицю Папанінців. Розташована на вулиці гарбарня перетворена на артіль Шевченка, далі на завод комунального устаткування, потреба подальшого розширення якого заставила винести частину виробництв у Вістову.
Названа 3 грудня 1992 року на честь Гната Мартинця[2].
Сьогодення
Затишна вулиця котеджної забудови та кількох підприємницьких структур (автошкола, сауна, металобаза, виробництво поліетиленової плівки тощо) з єдиним у мікрорайоні магазином. На кінцевих 200 м вулиці відсутній тротуар.
Проти колишнього завод комунального устаткування розташований спортивний майданчик, частково зруйнований одним племінником Степана Бандери.
Примітки
- Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
- Цапів В. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш : Калуська друкарня, 2005. — С. 173-174.
