Вірідіана

«Вірідіана» (ісп. Viridiana) — кінодрама Луїса Бунюеля 1961 року, поставлена за романом Беніто Переса Гальдоса «Альма». Перший повнометражний сюжетний фільм Бунюеля, знятий на батьківщині в Іспанії. На 14-му Каннському кінофестивалі прем'єра фільму, в якому режисер піднімає заборонені для франкістської Іспанії теми інцеста, суїциду, насильства над жінкою, святотатства і «шведської сім'ї», спричинила великий скандал, розлютила Ватикан і призвела до заборони фільму в Іспанії на 16 років (аж до падіння франкістського режиму).[1]

Вірідіана
ісп. Viridiana
Жанр драма
Режисер Луїс Бунюель
Продюсер Густаво Алатрісте
Сценарист Хуліо Алехандро
Луїс Бунюель
На основі роману «Альма» Беніто Переса Гальдоса
У головних
ролях		 Сільвія Піналь
Фернандо Рей
Франсіско Рабаль
Оператор Хосе Ф. Агуайо
Композитор Густаво Пітталуга
Кінокомпанія Unión Industrial Cinematográfica
Gustavo Alatriste
Films 59
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 90 хв.
Мова іспанська
Країна  Іспанія
Рік 1961
Дата виходу 19 травня 1961 (Каннський МКФ)
IMDb ID 0055601
Рейтинг IMDb:

Сюжет

Вірідіана (Сільвія Піналь) — молода послушниця, яка мріє лише про служіння Богові. Перед тим, як прийняти постриг, вона погоджується на пропозицію дядька, дона Хайме (Фернандо Рей), який утримував її протягом багатьох років, і приїжджає до нього додому. Дядько вражений її схожістю з покійної дружиною, яка померла у весільній сукні під час шлюбної ночі, і просить Вірідіану зробити йому послугу й одягти увечері цю сукню. Він підсипає в її келих снодійне, кладе непритомну Вірідіану в ліжко і починає роздягати, проте, опам'ятавшись, полишає її кімнату.

Ранком дон Хайме заявляє, що під час безпам'яття Вірідіани він був близький з нею, що, насправді, не відповідає дійсності. Обурена дівчина негайно полишає його будинок з наміром повернутися в монастир, проте на вокзалі їй повідомляють, що дядько повісився. Вірідіана повертається додому і приймає рішення «самостійно» творити добро, відкривши у будинку дона Хайме богадільню для немічних й убогих. Вона не бачить, що облагодіяні нею люмпени, які лицемірно називають її святою, таємно сміються над нею, а за її відсутності поводяться розбещено і нетерпимо.

Між тим до будинку прибуває красивий, енергійний і прагматичний син дона Хайме, Хорхе (Франсіско Рабаль), зі своєю співмешканкою. Він мріє провести до будинку електрику і налагодити в маєтку сільськогосподарське виробництво. Самовіддана турбота Вірідіани про жебраків викликає у нього посмішку. Посварившись з подругою, він таємно сходиться з Рамоною — вірною служницею дона Хайме. Одного разу увечері, коли мешканці будинку вирушають у справах до міста, жебраки заполоняють кімнати панів і під гуркіт хору Генделя «Алілуя» влаштовують там оргію. У ключовій сцені фільму бридкі, потворні фігури учасників пиятики застигають за столом у позах апостолів з «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі.

Хорхе, Рамона і Вірідіана несподівано повертаються додому і розганяють непроханих гостей. Двоє жебраків, до яких Вірідіана була прихильною, нападають на Хорхе з ножем і намагаються зґвалтувати дівчину. Їх рятує тільки своєчасне прибуття поліції, яку викликала пильна Рамона. Оговтавшись від потрясіння, Вірідіана розпускає притулок і увечері приєднується до дона Хорхе і Рамони за картковим столом у своєрідному ménage à trois. Підсумок фільму: «Її прагнення до ідеалу, самовіддана доброта і спроби своєрідного „ходіння в народ“ зазнають краху, знищуючи як особу її саму і зводячи в могилу нещасного дядечка» (Андрій Плахов).[2]

В ролях
Сільвія Піналь····Вірідіана
Франсіско Рабаль····Хорхе
Фернандо Рей····дон Хайме
Маргарита Лосано····Рамона
Вікторія Сінні····Люсія
Тереса Рабаль····Рита

Визнання

Незважаючи на відторгнення консерваторів, «Вірідіана» розділила «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю з французьким фільмом «Настільки тривала відсутність». У багатьох кінознавчих роботах «Вірідіана» розглядається як magnum opus Бунюеля і центральний твір іспанського кінематографа в цілому.[3][1]

Визнання
Нагороди та номінації фільму «Вірідіана»[4]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1961 14-й Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Вірідіана Нагорода
1962 Гран-прі Асоціації кінокритиків Бельгії Нагорода

Примітки
  1. Жорж Садуль. Dictionary of Films. University of California Press, 1972. Page 404.
  2. Умер Фернандо Рей. Коммерсантъ № 46 (514). 16 березня 1994. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 13 серпня 2010.
  3. Viridiana > Overview — AllMovie
  4. Нагороди та номінації фільму «Вірідіана» на сайті IMDb

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.