ГЕС Chute-à-la-Savane
ГЕС Chute-à-la-Savane — гідроелектростанція у канадській провінції Квебек. Знаходячись між ГЕС Chute-du-Diable (вище по течії) та ГЕС l'Isle Maligne, входить до складу каскаду у сточищі річки Сагне, яка за 180 км на північний схід від міста Квебек впадає ліворуч до річки Святого Лаврентія (дренує Великі озера).
| ГЕС Chute-à-la-Savane | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°45′12″ пн. ш. 71°50′23″ зх. д. | ||||
| Країна |
| |||
| Адмінодиниця | Квебек | |||
| Стан | діюча | |||
| Річка | Перібонка | |||
| Каскад | каскад у сточищі Сагне | |||
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1953 | |||
| Основні характеристики | ||||
| Установлена потужність | 210 МВт | |||
| Тип ГЕС | пригреблева | |||
| Розрахований напір | 33,5 м | |||
| Характеристики обладнання | ||||
| Тип турбін | Френсіс | |||
| Кількість та марка турбін | 5 | |||
| Витрата через турбіни | 810 м³/с | |||
| Кількість та марка гідрогенераторів | 5 | |||
| Потужність гідроагрегатів | 5х42 МВт | |||
| Основні споруди | ||||
| Тип греблі | бетонна гравітаційна | |||
| Висота греблі | 40 м | |||
| Довжина греблі | 942 м | |||
| Власник | Rio Tinto Alcan | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
![]() ГЕС Chute-à-la-Savane | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
Станція розташована на річці Перібонка, найбільшому допливу озера Сен-Жан, з якого й бере початок згадана вище Сагне. В межах проекту звели бетонну гравітаційну греблю висотою 40 метрів та довжиною 942 метри, яка утримує водосховище з площею поверхні 18,5 км2 та об'ємом 625 млн м3.[1]
Пригреблевий машинний зал обладнали п'ятьма турбінами типу Френсіс потужністю по 42 МВт, які використовують напір у 33,5 метра.[2][3]
Нижче від ГЕС Chute-à-la-Savane Перібонка впадає до озера Сен-Жан, так що наступні станції каскаду розташовані безпосередньо на Сагне.
Власником станції є світовий алюмінієвий гігант Rio Tinto Alcan.
Примітки
- Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Процитовано 1 лютого 2019.
- L'eau l'energie la gestion du lac Sain-Jean.
- Projects | Vortex (амер.). Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 1 лютого 2019.

