ГЕС Solhom

ГЕС Solhom – гідроелектростанція на півдні Норвегії, за 75 км на південний схід від Ставангеру. Знаходячись після ГЕС Квінен, становить нижній ступінь у тій гілці гідровузла Сіра-Квіна, котра використовує ресурс із Квіни (тече в південному напрямку та впадає до затоки Північного моря Fedafjorden за сім десятків кілометрів на захід від Крістіансанна). При цьому станція Solhom передує ГЕС Тонстад, котра розташована вже в долині Сіри (так само тече на південь до впадіння в Північне море, але західніше від Квіни).

ГЕС Solhom
58°46′06″ пн. ш. 7°01′12″ сх. д.
Країна Норвегія
Адмінодиниця Kvinesdald[1]
Стан діюча
Річка Квіна, деривація з Hona, Lilandsani
Каскад каскад на Квіні
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1974
Основні характеристики
Установлена потужність 200  МВт
Середнє річне виробництво 695  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 215  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 2
Витрата через турбіни 110  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 2
Потужність гідроагрегатів 2х100  МВт
Основні споруди
Тип греблі кам’яно-накидна
ЛЕП 300
Власник Sira Kvina Kraftselskap
Оператор Q12718301?
ідентифікатори і посилання
ГЕС Solhom
Мапа

Квіну на виході з озера Nesjene перекрили кам’яно-накидною греблею, яка разом з двома допоміжними спорудами того ж типу утримує водосховище з припустимим коливанням рівня поверхні між 677 та 715 метрів НРМ (у випадку повені можливе перевищення останнього показника ще на один метр), що забезпечує корисний об’єм у 274 млн м3. Можливо відзначити, що сховище поглинуло ще ряд природних озер – Kvivatn, Kvifjorden, Badstogfloni – мінімальний рівень води в яких коливається від 692 до 705 метрів НРМ.[2][3]

Окрім природного стоку до резервуару подають додатковий ресурс з кількох напрямків, як то:

- з півночі від сховища Anghellervatn, створеного на лівій притоці Сіри річці Хона. Вихід з нього перекритий греблею, а перекидання води організовано через короткий канал у верхів’я Slattekvaevani, правої притоки Квіни;

- з заходу від сховища Guddilsvatn на Lilandsani, ще одній лівій притоці Сіри. В цьому випадку прокладено тунель до озера Nesjene;

- з південного сходу, де існують сховища Eivindsvatn та Vikevatn на Austola, лівій притоці Квіни, котра має устя нижче за озеро Nesjene. Від Eivindsvatn прокладено тунель довжиною біля 3,5 км, який на своєму шляху підхоплює ресурс з розташованого вище по течії Austola Vikevatn, після чого скидає воду до іншої лівої притоки Квіни річки Landslobekken. Остання так само впадає нижче за озеро Nesjene, але має в своїй течії греблю, котра дозволяє спрямувати ресурс в короткий тунель до головного резервуару.

Машинний зал спорудили поряд з греблею сховища Nesjene. Він обладнаний двома турбінами типу Френсіс потужністю по 100 МВт, які при напорі у 215 метрів забезпечують виробництво 695 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода по тунелю довжиною 4,3 км прямує до наступного сховища на Квіні – Oyulvsvatnet/Homstolvatn.

Для видачі продукції використовують ЛЕП, розраховану на роботу під напругою 300 кВ.[4][5][6]

Примітки
  1. https://www.nve.no/energiforsyning/vannkraft/vannkraftdatabase/vannkraftverk/?id=396 — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
  2. Nesjen/Kvifjorden. Sira-Kvina kraftselskap (no-NO). Процитовано 17 вересня 2018.
  3. Nesjen-Kvifjorden. Sira-Kvina kraftselskap (no-NO). Процитовано 17 вересня 2018.
  4. Solhom kraftverk. Sira-Kvina kraftselskap (no-NO). Процитовано 17 вересня 2018.
  5. Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK.
  6. Solhom.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.