Гайнц Вільгельм Гудеріан

Гайнц Ві́льгельм Гуде́ріан (нім. Heinz Wilhelm Guderian; нар. 17 червня 1888, Кульм , Східна Пруссія, Німецька імперія — пом. 14 травня 1954, Швангау, Швабія, Баварія, ФРН) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.

Гайнц Вільгельм Гудеріан
Heinz Wilhelm Guderian
Ім'я при народженні ісп. Heinz Wilhelm Guderian
Прізвисько Schneller Heinz — «швидкий Гайнц»
Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган»
Народження 17 червня 1888(1888-06-17)
Кульм
Смерть 14 травня 1954(1954-05-14) (65 років)
Швангау, Алльгой
Поховання Гослар
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність сухопутні війська
 Сухопутні війська
Рід військ танкові війська
Роки служби 1907—1945
Звання  Генерал-полковник
Командування Начальник Генерального штабу Сухопутних військ Вермахту
2-а танкова армія
Війни / битви Білостоцько-Мінська битва
Смоленська битва (1941)
Битва за Київ (1941)
Битва за Москву
Діти Гайнц-Гюнтер Гудеріан
Автограф
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Лицарський хрест 2-го класу орден дому Саксен-Ернестіне
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Нагрудний знак «За танкову атаку»
 Гайнц Вільгельм Гудеріан у Вікісховищі

Разом з Шарлем де Голлем та Дж. Фуллером вважався батьком моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц», Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган».

Біографія

Дитинство

Народився в містечку Кульм, що поряд з річкою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гайнцом військової кар'єри. В 1890 році в Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання у школі, 1 квітня 1901 року були прийняті в кадетський корпус для молодшого віку. 1 квітня 1903 року Гайнц переведений в кадетський корпус для старшого віку під Берліном. В лютому 1907 здає екзамен на атестат зрілості.

Початок кар'єри

Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу в лютому 1907 року фенріхом (кандидат у офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. 1907 року пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 отримав звання лейтенанта. В 1912—1913 рр. служив у 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 до початку Першої світової війни навчався у військовій академії в Берліні.

Між світовими війнами

Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, літом 1919 року служив у штабі «Залізної дивізії» в Латвії.

З 1920 р. — командир роти в різних піхотних частинах.

З 1922 р. — у військовому міністерстві, у відділі автомобільного транспорту.

З 1924 р. — інструктор у школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. З лютого 1927 року — майор.

З 1927 р. — у військовому міністерстві, у відділі автотранспорту.

З 1930 р. — командир 3-го автотранспортного батальйону. З лютого 1931 року — підполковник.

З 1931 р. — начальник штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 — полковник.

З липня 1934 р. — начальник штабу моторизованих військ.

З вересня 1935 р. — начальник штабу танкових військ.

З 1935 р. — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — генерал-майор.

З 1938 р. — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ.

З серпня 1939 р. — командир 19-го армійського корпусу (моторизованого).

Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу. За іншою версією він приїжджав туди лише одного разу в 1932 році, де побував на курсах як інспектор.

Друга світова війна
Гудеріан під час спільного німецько-радянського параду з нагоди виводу частин Вермахту з Брест-Литовська та зайняття його Червоною армією. Праворуч — командир 29-ї легкої танкової бригади РСЧА комбриг С. М. Кривошеїн (22 вересня 1939)

1941 року командувач 2-ю танковою групою у складі групи армій «Центр».

Після поразки під Москвою був знятий з посади та звільнений у запас.

З березня 1943 р. — генерал-інспектор танкових військ, з липня 1944 р. — начальник Генерального штабу сухопутних військ.

У березні 1945 за поразку на радянсько-німецькому фронті звільнений у запас.

Після війни

Гудеріан був взятий в полон американськими військами 10 травня 1945 року в Тіролі. Він був зісланий в Нюрнберг, але виступав на трибуналі лише як свідок. Радянська сторона хотіла висунути йому звинувачення у військових злочинах, але союзники з цим не погодились.[1] В 1946 році Гудеріан був ув'язнений у тюрмі в Аллендорфі[уточнити], а потім в Нейштадті. В червні 1948 року його було звільнено.

Написав книги «Увага, танки» (1937), «Танки, вперед», «Спогади солдата» (1950).

Сім'я

1 жовтня 1913 року одружився з Маргаритою Крістіною Герне. В пари народились 2 сини:

  • Гайнц-Гюнтер Гудеріан — оберстлейтенант Генштабу вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Після війни — генерал-майор бундесверу.
  • Кар Бернгард Гудеріан — гауптман вермахту. Після війни став торговцем.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Галерея
  • Майор Гудеріан (ліворуч) в Швеції (1929).
  • Гудеріан (праворуч) у бронетранспортері під час Польської кампанії (вересень 1939)
  • Гудеріан в БТР Sd.Kfz 251, який служив йому мобільним командним пунктом під час Французької кампанії (1940)
  • Гудеріан у БТР під час Французької кампанії (1940)
  • Гудеріан на Східному фронті (липень 1941).
  • Гудеріан інспектує танковий полк (серпень 1941).
  • Гудеріан під час інспектування Східного фронту (1943)
  • Гудеріан вручає нагрудний знак ближнього бою в золоті (березень 1945).
  • Могила Гудеріана
  • Гудеріан (крайній ліворуч) під час промови Генріха Гіммлера до фольсксштурму (жовтень 1944).

Джерела
  • Guderian Н. «Achtung — Panzer! Die Entwicklung der Panzerwaffe, ihre Kampftaktik und ihre operativen Möglichkeiten», Stuttgart, 1937. (1-е изд.); «Achtung-Panzer!: The Development of Armoured Forces, their Tactics and Operational Potential». / Translated Christopher Duffy, introduction and Notes by Paul Harris. — London: Arms & Armour Press. 1992. —220 p.; «Внимание, танки! История создания танковых войск» (русский перевод: с англ. О. Ю. Мыльниковой — М.: Центрполиграф, 2005. — 366 с.)
  • «Воспоминания солдата» (русский перевод: М.: Воениздат, 1954)
  • «Panzer — Marsch!» Munchen — 1956; русский перевод: «Танки — вперёд!» М.: Воениздат, 1957. (В книге излагается история немецких бронетанковых войск и опыт их использования во второй мировой войне).
  • Танки — вперёд! — Нижний Новгород: «Времена», 1996. — 304 с. — ISBN 5-7628-0097-0
  • Воспоминания немецкого генерала. (Танковые войска Германии во Второй мировой войне). — М.: Центрполиграф, 2010. — ISBN 978-5-9524-4322-8
  • Воспоминание солдата. — М.: Алгоритм, 2013. — 592 с. — ISBN 978-5-443-80285-5; М.: Алгоритм, 2014. — 591 с. — ISBN 978-5-443-80790-4
  1. Віктор Суворов. Самогубство. Розділ 16 «Кого б нам повісити».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.