Гай Сосій
Гай Сосій (лат. Gaius Sosius, ? — після 17 до н. е.) — політичний та військовий діяч пізньої Римської республіки, консул 32 року до н. е.
| Гай Сосій | |
|---|---|
| лат. C. Sosius C.f.T.n. | |
![]() | |
| Народився |
невідомо Стародавній Рим |
| Помер |
після 17 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Посада | консул |
| Термін | 32 рік до н. е. |
| Попередник | Квінт Ларона |
| Наступник | Марк Валерій Корвін Мессала |
| Батько | Гай Сосій |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо і невідомо |
| Діти | Sosiad і Sosia Gallad |
Життєпис
Походив з роду вершників Сосіїв. Син Гая Сосія, претора 49 року до н. е. Був прихильником оптиматів. З початком у 49 році до н. е. громадянської війни між Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм підтримав останнього. Втім невдоволений нерішучими діями Помпея, не послідував за ним до Греції, а повернувся до Риму. Тут зблизився з Марком Антонієм, втім не брав участі у битвах. У 39 році до н. е. призначено квестором до Македонії з широкими повноваженнями.
У 38 році до н. е. отримав у керування провінцію Сирія. У 37 році до н. е. відзначився у придушенні заворушень в Юдеї. Сосій змусив царя Ірода підтримати тріумвірів — Октавіана, Антонія та Лепіда. У 34 році до н. е. гай Сосій отримав та відзначив тріумф у Римі. У 33 році до н. е. став членом колегії квіндецемвірів.
У 32 році до н. е. його обрано консулом разом з Гнеєм Доміцієм Агенобарбом. Втім на початку року Сосій разом з Агенобарбом та 300 сенаторами залишив Рим й перебрався до Марка Антонія в Ефес. У війні між Октавіаном та Антонієм командував однією з частин флоту. Брав участь у битві при Акціїі у 31 році до н. е., де потрапив у полон. Отримав помилування завдяки клопотанню Луція Аррунція.

У 20 році до н. е. відновив храм Аполлона поблизу театра Марцелла. Останні відомості про Сосія датуються 17 роком до н. е., коли був оодин з організаторів Вікових ігор.
Родина
- Сосія
- Сосія Галла
Джерела
- Jens Bartels: Sosius [I 2]. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 11, Metzler, Stuttgart 2001, ISBN 3-476-01481-9.
