Гваймар IV (князь Салернський)
Гваймар IV (*бл.1013—†2 або 3 червня 1052), князь Салернський (1027—1052), герцог Амальфійський (1039—1052), князь Капуанський (1038—1047), герцог Гаетанський (1040—1041). Був важливою фігурою періоду закінчення влади Візантійської імперії на півдні Італії та зародження влади норманів у цьому регіоні.
| Гваймар IV | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1013[1] Італія |
| Помер |
3 червня 1052[1] Салерно, Кампанія, Італія |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | Герцог і принц |
| Посада | Prince of Salernod і Q3253618? |
| Батько | Гваймар III |
| Мати | Gaitelgrima di Beneventod |
| Брати, сестри | Guy, Duke of Sorrentod, Gaitelgrima, daughter of Guaimar IVd і Pandulf of Capacciod |
| У шлюбі з | Porpora de Tabellariad |
| Діти | Gisulf II of Salernod, Sikelgaitad і Gaitelgrima, daughter of Guaimar IVd |
Ранні завоювання
Був старшим сином Гваймара III та Гайтельтріми, дочки князя Беневентського Пандульфа II. Його старший брат Іоанн співправив з батьком з 1015 по 1018. Після його смерті Гваймар був призначений співправителем. У 1022 імператор Священної Римської імперії Генріх II розпочав кампанію проти греків у Південній Італії. Його полководець архієпископ Кельнський Пілігрим обложив Капую. У 1022 Пандульфа IV було захоплено в полон і вивезено до Німеччини. Гваймар III був змушений передати імператору свого неповнолітнього сина Гваймара як заручника. Імператор передав його папі Римському Бенедикту VIII, який звільнив Гваймара. Юний Гваймар спадкував герцогський престол у Салерно в 1027.
Джерела
- Gwatkin, H.M., Whitney, J.P. (ed) et al. The Cambridge Medieval History: Volume III. Cambridge University Press, 1926.
- Norwich, John Julius. The Normans in the South 1016-1130. Longmans: London, 1967.
- Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LX Grosso – Guglielmo da Forlì. Rome, 2003.