Георгій Пирванов
Гео́ргій Седефчов Пирва́нов (болг. Георги Седефчов Първанов; нар. 28 червня 1957, Сириштник, Перницька область, Болгарія) — болгарський політик, третій президент Болгарії у 2002—2012 роках.
| Георгій Пирванов болг. Георги Седефчов Първанов | |||
|---|---|---|---|
 Георгій Пирванов болг. Георги Седефчов Първанов | |||
| 3-й Президент Болгарії | |||
| 22 січня 2002 — 22 січня 2012 | |||
| Віцепрезидент | Ангел Марін | ||
| Попередник | Петро Стоянов | ||
| Наступник | Росен Плевнелієв | ||
| Народився |
28 червня 1957 (64 роки) Сириштник, Болгарія | ||
| Відомий як | політик, історик | ||
| Громадянство |
 Болгарія | ||
| Національність | болгарин | ||
| Освіта | Софійський університет Святого Климента Охридського | ||
| Політична партія |
1) Болгарська комуністична партія 2) Болгарська соціалістична партія | ||
| У шлюбі з | Зорка Пирванова | ||
| Професія | Історик | ||
| Релігія | православ'я | ||
| Нагороди |
| ||
| Підпис |
 | ||
Біографія
1981 — закінчив історичний факультет університету Святого Климента Охридського в Софії.
З 1981 року — член Болгарської комуністичної (пізніше соціалістичної) партії (БСП).
З 1981 року — науковий співробітник Інституту історії компартії Болгарії.
В 1988 році захистив докторську дисертацію з історії.
З 1989 — старший науковий співробітник Інституту історії компартії Болгарії.
Згідно з розсекреченими даними, був співробітником Комітету державної безпеки Болгарії під псевдонімом Гоце.
В 1994-у обраний депутатом Народних зборів Болгарії, увійшов до комісії з питань радіомовлення і телебачення. У цьому ж році став заступником голови вищої ради БСП.
З 1996 — голова БСП.
В 1997 у повторно обирався до парламенту, очолив фракцію «Демократичних лівих сил» і парламентську фракцію «Коаліція за Болгарію».
У листопаді 2001 року обраний президентом.
В 2006 у повторно обраний президентом, перемігши на виборах націоналіста Волена Сидерова.
Нагороди
- Кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2005)
- Ланцюг ордена «За цивільні заслуги» (Іспанія)
- Орден Слона (2006, Данія)
- Великий хрест ордена Святого Олафа (Норвегія)
- Орден Серафимів (Швеція)
- Ланцюг ордена Незалежності (Катар)
- Орден Заслуг (Ліван)
- Орден Трьох зірок (Латвія)
- Орден Святого царя Бориса Хрестителя (Болгарська Православна Церква)