Гошів (Коростенський район)
Го́шів — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 767 осіб.
| село Гошів | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Коростенський район |
| Громада | Овруцька міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 767 |
| Площа | 13,71 км² |
| Густота населення | 55,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11155 |
| Телефонний код | +380 4148 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°14′21″ пн. ш. 28°42′50″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
152 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11101; староста — вул. Центральна, 25, с. Гошів, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11155 |
| Карта | |
![]() Гошів | |
![]() Гошів | |
| Мапа | |
| |
Українська вчена Наталія Яковенко вважає, що Гошовські — давній український шляхетський рід гербу Сас взяли своє прізвище від назви села[1].
Історія
У 1906 році село Велико-Фосенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волосты 4. Дворів 303, мешканців 1659.
Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 76 мешканців села, з яких 38 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена відомі. Найбільше постраждали родини Баранівських, Левківських та Невмержицьких[2].
До 13 квітня 2017 року — адміністративний центр Гошівської сільської ради Овруцького району Житомирської області[3].
Примітки
- Н. Яковенко. Українська шляхта. Волинь і Центральна Україна.— Київ, 2008
- «Реабілітовані історією» (Житомирська область).
- Гошівська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Процитовано 1 серпня 2020.
Джерела
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.


