Гула Інна Йосипівна

Гула Інна Йосипівна (9 травня 1940, Харків, УРСР, СРСР — 28 травня 1990, Москва, СРСР) — радянська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976).

Гула Інна Йосипівна
Народилася 9 травня 1940(1940-05-09)
Харків, СРСР
Померла 28 травня 1990(1990-05-28) (50 років)
Москва, СРСР
Поховання Домодєдовське кладовищеd
Громадянство  СРСР
Діяльність акторка
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності 1966—1990
Чоловік Геннадій Шпаликов
Діти Шпаликова Дар'я Геннадіївна (актриса)
Провідні ролі Наташа («Коли дерева були великими»), Олена («Довге щасливе життя»)
IMDb ID 0347667
Нагороди та премії

Біографія

Творча кар'єра

Після закінчення школи вступила до студії при Центральному дитячому театрі. Навчалася в Театральному училищі ім. Щукіна в 1962–1964 роках.

У 1960 році дебютувала в кіно, виконавши головну роль Олі Рижкової у фільмі Василя Ординського «Хмари над Борськом». У 1961 році, у творчому дуеті з Юрієм Нікуліним, зіграла найзначнішу свою роль в фільмі Льва Куліджанова «Коли дерева були великими» (у 1962 році картина брала участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю). Грала у фільмах провідних радянських режисерів — В. Ординського, Г. Натансона, А. Ефроса, М. Швейцера, С. Шустера.

Служила в московському Театрі юного глядача. У 1966—1990 рр. — актриса Театру-студії кіноактора.

Акторська гра Інни відрізнялася високим психологізмом і глибоким зануренням в образ персонажу.

(Талант) Інни, який був її важким тягарем і ярмом, поневолював і мучив її та її близьких. Вона поширювала занепокоєння і дискомфорт, що потім виявився в сімейній драмі Інни і Гени Шпаликова. Якась у ній була «чорна діра», яку з першого погляду не вгадаєш. Було щось оманливе в її привабливій зовнішності, бездонних виразних очах. У роботі Інна була нещадна до себе, не боялася бути некрасивою, морщила ніс і волочила ноги.[1]

Приватне життя

Дочка Дарина Шпаликова народилася 19 березня 1963 року в Москві.

У 1974 році повісився її чоловік Геннадій Шпаликов, а через 16 років, в 1990 році, покінчила життя самогубством і сама Інна. Обставини її смерті досі достеменно невідомі. За однією з версій, актриса страждала від незатребуваності в кіно, за іншою — причиною стало передозування снодійного[2].

Пішла з життя 28 травня 1990 року в Москві. Похована на Домодєдовському кладовищі під Москвою (ділянка 38).

Фільмографія
РікНазваРольКраїнаПримітки
1960«Хмари над Борськом»Оля Рижкова
1960«Шумний день»Марьяна
1961«Коли дерева були великими»Наталя
1962«Велика дорога»Шура, дружина Гашека
1964«П'ята тополя»
1965«Час, вперед!»Шура Солдатова
1966«Довге щасливе життя»Олена (Лена)
1969«Фронт за околицею»Анна (короткометражний)
1971«Якщо ти чоловік...»Маша
1971«Пристань на тому березі»Маруся
1975«Втеча містера Мак-Кінлі»секретарка
1977«Ходіння по муках»Єлизавета Київна Расторгуєва
1979«Маленькі трагедії»Цариця ночі
1984«Мертві душі»епізод
1987«Крейцерова соната»епізод, дама з лорнетом

Пам'ять
  • 1994 — У російському документальному телепроєкті (рос.)«Чтобы помнили» одна з серій присвячена актрисі: (рос.)«Инна Гулая. Фильм 1».

Примітки
  1. Когда деревья были большими. Посвящается Льву Кулиджанову
  2. Как они умерли

Література
  • Полухина Л. С. Инна Гулая и Геннадий Шпаликов. — 2007. — ISBN 978-5-9265-0392-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.