Денщиков Андрій Анатолійович
Андрі́й Анато́лійович Денщико́в (8 березня 1985 — 29 серпня 2014) — солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Денщиков Андрій Анатолійович | |
|---|---|
|
| |
![]() | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
8 березня 1985 Запоріжжя |
| Смерть |
29 серпня 2014 (29 років) Осикове |
| Поховання | Запоріжжя |
| Військова служба | |
| Приналежність |
|
| Вид ЗС |
|
| Рід військ |
|
| Формування | 93 ОМБр |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис
Проживав у місті Запоріжжя, Шевченківський район.
Призваний за мобілізацією 14 квітня 2014 року, солдат, номер обслуги-радіотелефоніст зенітно-ракетного взводу, 93-тя окрема механізована бригада.
Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж селами Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗІЛ-131, був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли до іншої. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові, 31 серпня були підірвані терористами разом з машиною.
3 вересня останки Андрія Денщикова з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезені до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований.
Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 29 серпня 2015-го перепохований на Леваневському кладовищі Запоріжжя.
Без Андрія лишились мама та сестра.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Примітки
- Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
